Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі - УПФ України в м. Кіровограді) про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року,

У червні 2006 року ОСОБА_1. у Ленінському районному суді м. Кіровограда пред'явив позов до УПФ України в м. Кіровограді про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що більше 21 року пропрацював в районах Крайньої Півночі та місцях прирівняних до Крайньої Півночі на посадах диспетчера управління повітряним рухом, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за віком за Списком № 1.

В липні 2003 року він переїхав на постійне проживання в Україну і з липня 2003 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

20 березня 2006 року він подав до УПФ України в м. Кіровограді заяву про призначення йому пенсії за віком за Списком № 1, і 01 квітня 2006 року йому була призначена пенсія в розмірі 944,31 грн.

Вважає, що при призначенні пенсії йому неправомірно було враховано лише 16 років 7 місяців та 21 день стажу роботи за Списком № 1, в той час коли відповідно до наданих ним довідок цей стаж становить 20 років 6 місяців 17 днів.

Крім того, на його думку, із заробітної плати, з якої обчислювалась пенсія неправомірно виключені суми північних надбавок до місячного заробітку, які він отримував відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року.

Він звертався до УПФ України в м. Кіровограді з проханням усунути порушення закону та перерахувати призначену йому пенсію, але у цьому було відмовлено.

Просив зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням повного стажу роботи за Списком № 1 та північних надбавок.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суди виходили з того, що зарахуванню до стажу роботи за Списком № 1підлягав період роботи позивача до 01 серпня 1992 року, тобто до моменту запровадження атестації робочих місць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) "Про проведення атестації робочих місць", а атестація робочого місця на підприємстві у Російській Федерації, де він працював, не проводилася. Крім того, розмір середньомісячного заробітку для призначення пенсії за Списком № 1 обчислений без урахування сум північних надбавок та районних коефіцієнтів, які отримував ОСОБА_1. під час роботи на відповідних посадах, у зв'язку з тим, що національним пенсійним законодавством такі надбавки та коефіцієнти не передбачені.

Такий висновок судів є правильним, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактично встановлених обставинах справи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначаються за результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць впроваджена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) "Про проведення атестації робочих місць".

Судами встановлено, що ОСОБА_1. пенсія за віком за Списком № 1 з урахуванням стажу його роботи на посаді диспетчера управління повітряним рухом в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі була призначена у квітні 2006 року.

Стаж його роботи за Списком №1 із застосуванням пільгового коефіцієнта (1,5) обраховано лише до 01 серпня 1992 року у кількості 16 років 7 місяців 21 день. Решта стажу роботи на посадах диспетчера управління повітряним рухом відповідачем не була зарахована до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю висновку щодо результатів атестації робочих місць на підприємстві, де він працював.

У справі відсутні докази того, що за місцем роботи позивача проводилась атестація робочого місця на підприємстві, де працював ОСОБА_1. Не є й обгрунтованим посилання ОСОБА_1. на те, що в Російській Федерації атестація робочих місць не запроваджена.

Відповідно до статті 12 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди, зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого СРСР за час до набрання сили цієї Угоди. Угода набрала сили з 13 березня 1992 року.

Суди правильно вказали на те, що зарахуванню до стажу роботи позивача за Списком № 1підлягав період роботи останнього до 01 серпня 1992 року, а після цієї дати застосуванню підлягало законодавство України, що відповідає положенню статті 1 вказаної Угоди.

Також суди правильно послалися на статтю 4 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення (643_004) від 15 січня 1993 року, відповідно до якої на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством. Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , який набрав чинності з 01 січня 1992 року, не передбачено урахування при обчисленні заробітку, з якого нараховуються пенсії, північних надбавок та районних коефіцієнтів.

З урахуванням наведеного правова позиція судів про те, що відповідач діяв в межах зазначених Угод та чинного пенсійного законодавства є вірною, а тому, підстав для задоволення позову у судів не було.

Судові рішення законні і обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.