Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Горбатюка С.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державного казначейства Полтавської області про визнання постанови про примусовий привід незаконною та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Прокуратури Полтавської області Кондратенка Григорія Миколайовича на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2007 року,

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до прокуратури Полтавської області та Державного казначейства Полтавської області про визнання постанови про примусовий привід незаконною та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що у зв'язку з неправомірними діями працівників міліції він звернувся зі скаргою до прокуратури, де дізнався про винесення постанови заступником прокурора щодо його примусового приводу.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 15 березня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2004 року апеляційне подання прокурора задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано за безпідставністю позовних вимог.

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою у якій просив скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2004 року і залишити без змін рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 березня 2004 року.

Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2004 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2007 року апеляційну скаргу представника прокуратури Полтавської області відхилено, рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 березня 2004 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник прокуратури Полтавської області Кондратенко Г.М., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2007 року та скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 березня 2004 року та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1.

У запереченнях на касаційну скаргу Державне казначейство Полтавської області просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги за безпідставністю вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Пунктом 4 частини 1 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

Згідно частини 4 статті 8 Закону України "Про прокуратуру" посадові особи і громадяни зобов'язані з'явитись за викликом до прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. У разі ухилення від прибуття посадова або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був неналежним чином повідомлений про день і час виклику до прокуратури Полтавської області, оскільки відсутні відомості про вручення йому повідомлення про виклик до прокуратури Полтавської області під розписку, тому відсутні обставини, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1. від прибуття до прокуратури за викликом, та відсутні підстави для вчинення дій у відповідності до вимог пункту 4 статті 8 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на зазначене, підстав для визнання ОСОБА_1. таким, що ухилявся від прибуття в прокуратуру Полтавської області, немає.

За правилами частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій правильно дана правова оцінка обставинам справи, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника прокуратури Полтавської області Кондратенка Г.М. залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2007 року та рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 березня 2004 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.