Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карась О.В.

Рибчинка А.О.

секретар судового засідання Остапенко Д.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 28.10.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову господарського суду м. Севастополя від 08.12.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2007

у справі №20-6/170

за позовом ДП "Сервіс"

до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

ДП "Сервіс" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 08.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 у справі №20-6/170 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством "Сервіс" за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р. (акт перевірки від 27.10.2006), Державною податковою інспекцією Гагарінського району м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0 від 09.11.2006 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523, 00 грн.., з яких: 708 966,00 грн. - основний платіж, 528 557,00 грн. - штрафна санкція.

Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу у перевіряємому періоді позивачем порушені вимоги п.п. 3.1.1. ст. 3; п.4.1. ст. 4; п.6.1.; п.п. "а" п. 6.5. ст. 6; п.п. 7.3.1., п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки підприємством безпідставно застосована нульова ставка ПДВ за господарськими операціями надання послуг фрахтування морських суден нерезиденту України на протязі квітня-травня 2005 року, що призвело до заниження сплати до бюджету сум ПДВ за квітень у розмірі 141590,00 грн, за травень у розмірі 219228,00 грн.

На протязі із 01.04.205 р. до 31.05.2005 р. підприємство безпідставно відображало у рядку 3 декларації по ПДВ (операції що не є об'єктом оподаткування) господарські операції із нерезидентами за фрахтуванням морських суден (БАТМ "Іван Голубець", "Олексій Слободчиков"), що призвело до несплати ПДВ до бюджету у розмірі 348149,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 912 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному або кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, або з іншою метою, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торгівельного мореплавства України № 176/95-ВР від 23.05.1995 р., за договором фрахту судна судновласник зобов'язується на певний час за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажу або з іншою метою.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 798 встановлює, що предметом договору найму, крім іншого, можуть бути морські суда.

П.п. 3.1.1. п. 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. "д"п. 6.5. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" місцем поставки послуг при наданні в оренду рухомого майна вважається місце реєстрації покупця або його постійного представника.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2004 р. між позивачем та фірмою "ofHoldingLtd" (нерезидент) укладений стандартний бербоутний чартер на фрахт морських судів БАТМ "Іван Голубець" та "Олексій Слободчиков". При цьому встановлена зона плавання (у межах економічної зони Нової Зеландії та світового океану), розмір орендної плати, порядок та строки передачі судна в оренду, місце знаходження фрахтователя (Лимассол, Кипр).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність договірних відносин по оренді майна на підставі того, що фрахт не є оплатою за оренду, оскільки це оплата за перевезення вантажу -безпідставні.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду м. Севастополя від 08.12.2006 та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 у справі №20-6/170 – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 08.12.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 у справі №20-6/170 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.