Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (далі - УПФ України в Новопсковському районі) про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою УПФ України в Новопсковському районі на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 у Новопсковському районному суді Луганської області пред'явив позов до УПФ України в Новопсковському районі про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

В обґрунтуванні позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.

В судовому засіданні позивач частково змінив свої позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії УПФ України в Новопсковському районі щодо відмови провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФ України в Новопсковському районі провести з 01 січня 2005 року перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано неправомірною відмову УПФ України в Новопсковському районі у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у відповідності зі статтею 50, частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано УПФ України в Новопсковському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як інваліду 2-ої групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01 січня 2005 року, провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ої групи в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок надбавки до пенсії як інваліду 2-ої групи в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно розмірів, встановлених Законами України "Про державний бюджет" в період з 01 січня по 31 грудня 2005 року.

Зобов'язано УПФ України в Новопсковському районі в подальшому робити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі підвищення мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року апеляційну скаргу УПФ України в Новопсковському районі частково задоволено.

Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року в частині зобов'язання УПФ України в Новопсковському районі провести перерахунок надбавки до пенсії як інваліду 2-ої групи в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно розмірів, встановлених Законами України "Про державний бюджет" в період з 01 січня по 31 грудня 2005 року скасовано. В зазначеній частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

В частині зобов'язання УПФ України в Новопсковському районі перерахувати основну та додаткову пенсію ОСОБА_1 постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року змінено та зобов'язано УПФ України в Новопсковському районі провести такий перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2006 року.

В іншій частині постанову суду залишено без міни.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в Новопсковському районі подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України в Новопсковському районі.

Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1"Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

ОСОБА_1 звертався до УПФ України в Новопсковському районі з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суди правильно задовольнили позов ОСОБА_1

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Зазначивши в рішенні про зобов'язання УПФ України в Новопсковському районі надалі щорічно робити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє є передчасним, а тому така вказівка підлягає виключенню із резолютивної частини постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання дій неправомірними - без зміни, виключивши з резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказівку про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області надалі щорічно робити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.