2-а-37/08/2021 Про перерахунок та стягнення заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 21.07.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Красноградський районний суд Харківської області від 16.12.2008р. по справі № 2-а-37/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Красноградського районного суду Харківської області суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просила суд зобов'язати відповідача призначити їй допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з 01.09.2007 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з послідуючим його перерахунком у відповідності до змін прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; стягнути з відповідача на її користь недоотриману допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року в розмірі 5093,68 грн.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив в задоволені позову відмовити.

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 16.12.2008р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду; визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження до досягнення нею трирічного віку з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомоги за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до досягнення нею трирічного віку з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в межах апеляційної скарги), та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у позивачки народилася донька ОСОБА_2, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження (а.с.6 ).

Відповідно до ст. 15 "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", на 2007 рік зупинено дію ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем нараховувалась та сплачувалась позивачці допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку саме у розмірах, передбачених абзацом 3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з 9 липня 2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Призначати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та положення абз.3 ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку менший, ніж ч.1 ст. 15 "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року відповідач повинен був призначати, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Проте, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачка звернулася до суду з позовом 14.10.2008 року, про що свідчить відповідний штамп реєстрації вхідної кореспонденції суду першої інстанції, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 14.10.2007 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, фактично поновлюючи позивачці строк звернення до суду з позовом, виходив з того, що вона пропустила його з поважної причини, через відсутність доступу до видань Конституційного суду України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки доводи щодо відсутності юридичних знань та необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 10), а поважних причин пропуску даного строку позивачем не наведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачкою без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов’язання відповідача провести донарахування та виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 13 жовтня 2007 року, але судом першої інстанції не взято дану обставину до уваги та зроблено необґрунтований висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо покладання на відповідача обов’язку здійснити дії щодо перерахуванню та виплаті позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, з 01.01.2008 року по жовтень 2008 року, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

З 01.01.2008 року частина 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" була викладена у новій редакції, згідно Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI (107-17) , а саме: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Зазначені зміни до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" не визнані неконституційними та не скасовані. Відповідач з 01.01.2008 року керувався вимогами нової редакції частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", здійснюючи виплати у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримувала в 2008 році щомісячно 130,00 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою від 09.10.2008 р. № 02-22/4359, виданою УПЗСН Красноградської районної державної адміністрації Харківської області /а.с. 8/.

Таким чином, з 01.01.2008 року відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними таких дій відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області - задовольнити частково .

Постанову Красноградський районний суд Харківської області від 16.12.2008р. по справі № 2-а-37/08 - скасувати в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до досягнення нею трирічного віку з 01.09.2007 року по 13.10.2007 року та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до досягнення нею трирічного віку з 01.09.2007 року по 13.10.2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.