Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року

та постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року

у справі № 34/440А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"

до Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка" (далі – ТОВ "Донбасвуглепереробка") звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі – Селидівська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.09.2006 року № 0001171840 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 50% за затримку на 465 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за збором за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 33935,40 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року позов задоволено повністю.

Суди мотивували свої рішення тим, що дія пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", на підставі якого податковим органом здійснено погашення податкового боргу та якою встановлена рівність бюджетних інтересів поширюється передусім на платників податків, адже податкові зобов’язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він, і ця норма Закону не дає права податковим органам направляти кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Селидівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на порушення судами вимог статті 67 Конституції України, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 8.1 статті 8, пункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Селидівської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку особового рахунку ТОВ "Донбасвуглепереробка" з питань погашення зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

У ході перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, про що 19.09.2006 року складено акт № 110.

На підставі акта перевірки, відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" 19.09.2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001171840, яким зобов’язано ТОВ "Донбасвуглепереробка" сплатити штраф за затримку на 465 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 67870,80 грн., а саме 50% від зазначеної суми, що склала 33935,40 грн.

Платіжним дорученням від 19.08.2006 року № 1275 позивачем було здійснено перерахування податкового зобов’язання зі збору за забруднення природного навколишнього середовища за ІІ квартал 2006 року.

Сплачені кошти були зараховані Селидівською ОДПІ на погашення попереднього податкового боргу позивача на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року задоволено клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником та здійснено заміну відповідача – Селидівської ОДПІ його правонаступником Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача перевірки щодо нарахування штрафних санкцій за затримку на 465 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Селидівської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З оригіналом згідно