Вищий адміністративний суд України у складі колегії головуючого Конюшка К.В.

суддів: Карася О.В.

Ланченко Л.В. Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Євтушевському В.М.

за участю представників:

позивача: Максименко В.В.

відповідача: не явка

третьої особи -1: не явка

третьої особи -2: не явка

третьої особи -3: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р.

у справі № 12/334

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії

до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Державного казначейства України

2. Міністерства фінансів України

3. Київської міської державної адміністрації

про стягнення 22920 636,19 грн.

У червні 2005р. Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії, звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про стягнення 22920 636,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним надані пільги по оплаті послуг зв’язку ветеранам війни, ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, а також громадянам І та ІІ категорій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім’ям що мають дитину інваліда, інвалідність якої пов’язана з аварією на ЧАЕС, які підлягають відшкодуванню. Відповідач по справі має заборгованість по пільговим категоріям громадян, яка складає 22920 636,19 грн., претензії про сплату боргу ним залишені без задоволення. Таким чином, вищевказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2005р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2005р. скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії, оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального права та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2005р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач, треті особи або їх уповноважені представники в судове засідання не з’явились.

У запереченнях від 18.04.2007р. № К06-684 на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надавались послуги зв’язку по пільгових категорія громадян, а саме: ветеранам війни; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, інвалідам військової служби.

Відповідно до даних Актів звірки розрахунків станом на 01.04.2005р. загальна сума заборгованості по пільговим категоріям громадян становила 22620636, 19 грн.

Претензії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії, № 32-24-225/1 та № 32-24-226/2 від 04.02.2005р. щодо стягнення боргу відповідачем залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та згідно з пунктом 54 Правил користування місцевим телефонним зв’язком, позивачем надавалися пільги по оплаті послуг зв’язку вказаним категоріям громадян. Зазначені пільги повинні погашатись за рахунок Державного бюджету України відповідними розпорядниками коштів. Оскільки відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 22920636,19 грн., то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) було встановлено фінансування пільг по окремим категоріям громадян за послуги зв’язку в розмірі 1000000 грн. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов’язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача по наданню пільг поставлено в залежність від факту надходження коштів на рахунок позивача (щомісячних сум субвенцій) і відповідно є неможливими для виконання відповідачем за умов відсутності відповідних бюджетних призначень та ненадходження на рахунки відповідача цільових коштів державних субвенцій.

Як встановлено, розгляд справи здійснювався судом апеляційної інстанції як адміністративним судом, і постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. прийнята за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно з пунктом 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Як вбачається з протоколу судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р., після закінчення апеляційного розгляду справи колегія суддів, порадившись на місці, оголосила вступну та резолютивну частину постанови.

Але, відповідно до частини 5 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Проте, судом апеляційної інстанції в порушення вимог вказаної норми процесуального права було прийнято рішення по справі без виходу до нарадчої кімнати, тобто колегією суддів не було дотримано процедури прийняття судового рішення, що могло призвести до прийняття неправильного рішення.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що в даному випадку судом апеляційної інстанції дана справа була розглянута без врахування приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративних судів відносно вирішення адміністративних справ. Зокрема, розгляд заявлених окремо позовних вимог про стягнення коштів не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Так, частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судом апеляційної інстанції належним чином приписи зазначених норм процесуального права враховано не було, що призвело до помилкового розгляду самостійних позовних вимог щодо відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/4/3 від 06.03.2006р. про зміну складу колегії суддів (т. 2, а.с. 66), було введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Кондес Л.О., а з постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. вбачається, що розгляд справи відбувся в іншому складі суду.

Відповідно до роз’яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. у даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному господарському суду слід врахувати викладене, правильно визначити юрисдикцію даної справи, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .