Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинними податкових вимог від 02.04.2008 року № 1/8 та від 18.06.2008 року № 2/10, а також рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 3-08 від 18.06.2008 року, -

В серпні 2008 року позивач ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Львові, про визнання нечинними податкових вимог від 02.04.2008 року № 1/8 та від 18.06.2008 року № 2/10, а також рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 3-08 від 18.06.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року в даній справі, позов було задоволено в повному обсязі.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що платіж, щодо якого позивачу направлені податкові вимоги та прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків, не передбачений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) або іншими законами з оподаткування, а тому відповідно до ст.1 зазначеного Закону вимога контролюючого органу стосовно його сплати позивачем, а рівнозначно його стягнення є незаконними.

Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ДПІ в м.Львові, представник якої в подані апеляційній скарзі просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, про відмову в задоволені позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 72 Закону України "Про державний бюджет на 2004 року", пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому апелянт покликається на те, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2007 року вказані в податкових вимогах суми стали узгоджені, оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі яких такі видані залишились чинними якраз в частині визначення суми частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та дав відповідні пояснення.

В свою чергу представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просить відхилити вимоги апеляційної скарги з підстав відповідності постанови вимогам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав, а саме.

В статутному фонді ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" державі належить частка (акції, паї) в розмірі 57,39 %.

Як вбачається з Акту документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 01.04.2004 року, було встановлено порушення вимог ст .72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-ІV (1344-15) із змінами та доповненнями та п.1, п.2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого ПКМУ від 30.03.2004 року № 405 (405-2004-п) , внаслідок чого позивачем не нараховано та не сплачено до державного бюджету частину прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України в розмірі 781918 грн. (а.с.10-14).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.06.2004 року № 762320/3/11042, яке відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 21.12.2005 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.10.2007 року (а.с.28-37) скасовано в частині визначення суми 781918,00 грн. сумою податкового зобов'язання позивача та застосування наслідків несплати у встановлений термін податкового зобов'язання, поряд з цим таке не скасовано повністю, оскільки наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого податковою інспекцією суб'єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, протиправним в частині суми зазначеного платежу в розмірі 781918,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст .72 КАС України (2747-15) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції,паї), та їх дочірні підприємства сплачують за результатами фінансового-господарської діяльності 2003 року та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою КМУ від 30.03.2004 року № 405 (405-2004-п) "Порядок і норматив відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, в якій визначено, що Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням (стягненням) платежу відповідно до Порядку та нормативу, затверджених такою постановою.

Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт. який діяв у часі раніше.

З огляду на те, що ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" за 2003 рік та 1 квартал 2004 року мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою.

З оскаржуваних першої та другої податкової вимоги вбачається, що такі надіслані позивачу, зокрема з вимогою, щодо сплати до бюджету 781918,00 грн. що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік та 1 квартал 2004 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді (а.с.7-8).

У зв'язку з цим, та з огляду на вказані вище судові рішення, що набрали законної сили, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем доведено правомірність надіслання оскаржуваних податкових вимог в частині визначення позивачу до сплати до бюджету 781918,00 грн. що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік та 1 квартал 2004 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді.

Суд першої інстанції задовольняючи в цій частині позовні вимоги позивача

безпідставно не взяв до уваги встановлені судовими рішеннями обставини та надав перевагу Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) як акту законодавчого органу України, сфера дії ст.72 якого поширюється на позивача.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановивши для суб'єктів господарювання, визначених в цій статті, обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб'єктами господарювання.

Враховуючи зазначене, слід зробити висновок, що хоча встановлений статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, однак наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю, виключає підстави для визнання податкових вимог направлених позивачу, щодо сплати зазначеного платежу, протиправним в частині суми зазначеного платежу в розмірі 781918,00 грн.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача і щодо скасування рішення № 3-08 від 18.06.2008 року (а.с.9) в частині стягнення з позивача до бюджету 781918,00 грн. що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік та 1 квартал 2004 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 71, 72, 86, 138, 143, 159, 161- 163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують, тому така підлягає скасуванню, а в справі слід прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ч.ч. 1,4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року по справі № 2-а-1245/08, - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити .

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.