Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу скарги Вовчанської МДПІ у Харківській області на постанову Господарського суду Харківської області від 30.01.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року по справі № АС-13/413-05 за позовом ТОВ "Агро-Век" до Вовчанської МДПІ у Харківській області про визнання недійсною другої податкової вимоги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Харківської області від 30.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Агро-Век" до Вовчанської МДПІ у Харківській області про визнання недійсною другої податкової вимоги № 2/278 від 08.11.2005 року про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями у розмірі 46747,00 грн. – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.06.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Вовчанська МДПІ у Харківській області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Вовчанською МДПІ Харківської області була сформована і направлена на адресу підприємства друга податкова вимога № 2/278 від 08.11.2005р., якою керівник підприємства був повідомлений про те, що станом на 08.11.2005р. сума податкового боргу по ПДВ становить 46747,00 грн. і з цієї дати всі активи підприємства перебувають у податковій заставі. Зазначена податкова вимога була отримана позивачем 11.11.2005р.

Друга податкова вимога була сформована на підставі подання позивачем податкової декларації по ПДВ за серпень 2005р., в якій він визначив податкові зобов’язання в сумі 48152,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Вовчанської МДПІ були подані податкові декларації по ПДВ за червень 2005р. з визначенням суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1288314,00 грн.

В декларації за липень 2005р. ця сума дорівнює 882935,00 грн., а в декларації за серпень 2005 р. – 453531,00 грн.

При заповненні податкової декларації по ПДВ за серпень 2005р. в рядку 27 були враховані показники трьох попередніх звітних періодів, як це передбачено п.5.10 Порядку заповнення та подання податкової декларації по ПДВ в редакції, затвердженої наказом ДПА України № 213 від 15.06.2005р.

За даними позивача, станом на 01.06.2005р. в податковому обліку, який здійснюється в Вовчанській МДПІ Харківської області, повинна були відображена сума податкового кредиту в розмірі 698562,00 грн., вказана в податкових деклараціях.

На підтвердження наявної станом на 01.06.2005р. суми податкового кредиту в розмірі 698562,00 грн. позивачем були надані копії податкових декларацій по ПДВ:

за січень 2005р. (від’ємне значенні ПДВ в сумі 267,00 грн. повинно бути використане після погашення зобов’язань трьох наступних податкових періодів в погашення зобов’язань по ПДВ),

за березень 2005р., в якій задекларовані податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 702719,00 грн.,

за квітень 2005 p., в якій податкові зобов’язання визначені в сумі 919303,00 грн.,

за травень 2005 p., в якій податкові зобов’язання визначені в сумі 262573,00 грн.,

за червень 2005 p., в якій визначена сума податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 1288314,00 грн.,

- за липень 2005 р. в рядку 24 декларації вказана сума залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 405379,00 грн. і ця сума включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленими самостійно виявлених помилок, направлених 13.03.2005р. (копії в матеріалах справи) була задекларована сума податкового кредиту:

за грудень 2003р. в сумі 10004540,0 грн., та задекларовані до сплати до бюджету за квітень 2004 р. – 134495,0 грн.,

за травень 2004 р. – 245771,00 грн.,

за червень 2004 р. – 1146825,00 грн.,

за липень 2004 р. – 845324,00 грн.,

за серпень 2004 р. – 899494,00 грн.,

за вересень 2004 р. – 864650,00 грн.,

за жовтень 2004 р. – 726775,00 грн.,

за листопад 2004 р. – 1054625,00 грн.,

за грудень 2004 р. – 789874,00 грн.,

за січень 2005 р. – 342949,00 грн.

В червні 2005 р. позивач направив уточнюючі розрахунки за січень 2005р. (зменшення податкових зобов’язань на суму 34596,00 грн.), за лютий 2005 р. (збільшення податкових зобов’язань на суму 1855,00 грн.), за березень 2005 р. (зменшення податкових зобов’язань на 268348,00 грн.) та за квітень 2005 р. (зменшення податкових зобов’язань на 4200,00 грн.).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності відмови податкового органу в прийнятті зазначених уточнюючих розрахунків, які, на думку

відповідача, заповнені всупереч правилам, зазначеним в п.п.4.1.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (розрахунки підписані одноособово керівником підприємства з визначенням його і як головного бухгалтера).

Судами встановлено, що при постановці на податковий облік в заяві позивача за формою 1-ОПП не вказані прізвища, ім’я та по батькові головного бухгалтера або особи, на які покладено обов’язки зведення бухгалтерського обліку платника податків. Згідно довідки позивача, посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена.

Прийняті податковим органом декларації позивача за лютий та березень 2005 p., як і уточнюючі розрахунки, були підписані одноособово керівником підприємства, як і направлені поштою податкові декларації за січень, квітень – серпень 2005 p., стосовно яких відсутні дані про те, що вони відповідачем не прийняті до обліку.

Ні у відзиві на позов, ні в поясненнях представника в судовому засіданні не вказано в чому полягає різний підхід в оцінці поданих платником документів і не прийняття окремих звітних документів.

Згідно п.п.4.1.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, контролюючий орган повинен звертатися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), тоді такий платник податків має право або надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відмова податкового органу у прийнятті в якості податкових декларацій уточнюючих розрахунків від 17.03.2005 року всупереч зазначеної норми Закону не містить пропозиції позивачу надати виправлену (виправлені) податкову декларацію (декларації) (уточнюючі розрахунки).

Судами правильно було зазначено, що ні положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ні Порядок заповнення та подання податкової декларації по ПДВ в редакції, затвердженої наказом ДПА України № 213 від 15.06.2005р. не містять обмежень прав керівника підприємства підписувати бланки податкової звітності одноособово у відсутності в штаті підприємства головного бухгалтера (бухгалтера), а також не визнають зазначену обставину підставою для відмови у прийнятті податкової звітності, зокрема, уточнюючих розрахунків по ПДВ, в якості податкових декларацій.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодилась колегія апеляційного суду, щодо відсутності у відповідача законних підстав вибірково не приймати від позивача уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленими самостійно виявлених помилок.

Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів було встановлено відсутність станом на 08.11.2005р. податкового боргу взагалі і зокрема в сумі 46747,0 грн. по податку на додану вартість, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ "Агро-Век" про визнання недійсною другої податкової вимоги Вовчанської МДПІ у Харківській області № 2/278 від 08.11.2005р.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу Вовчанської МДПІ у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 30.01.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.