Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2006

у справі № 28/48А господарського суду Донецької області

за позовом приватного підприємства "Сателлит"

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Донецької області від 16.06.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2006, позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 20.12.2005 № 0001962340/0 про зменшення в картці особового рахунку приватного підприємства "Сателлит" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 21 200,91 грн та від 20.12.2005 № 0001962340/0 про визначення вказаному платнику податків податкового зобов’язання з зазначеного платежу в сумі основного платежу – 26,95 грн та штрафних санкцій – 170 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти придбання позивачем у ТОВ АПК "Україна" ячменю загальною вартістю 106 139,30 грн., в тому числі ПДВ 21227,86 грн; отримання позивачем від постачальника податкових накладних на підтвердження поставки вказаного товару, що давало позивачу право відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включити до податкового кредиту в податковій декларації за листопад 2004 року ПДВ в сумі 21227,86 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку ПП "Сателит" бюджетного відшкодування на суму 21 200,91 грн та визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 196,95 грн згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, викладений в акті перевірки від 20.12.2005 р. № 14/23-5/13501985, про завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 21 227,86 грн у зв’язку з порушенням пункту 1.8 статті 1, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2005 у справі № 18/518в, яким припинено юридичну особу –ТОВ "Оптіма" - контрагента постачальника позивача – ТОВ "АПК "Україна" по ланцюгу поставки ячменю - через неподання протягом року до податкової інспекції податкової звітності.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) / підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті /.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку – покупця постачальникам товарів / послуг / у зв’язку з придбанням товарів / послуг /.

Судом встановлено, що включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними від 15.11.2004 № 229 на суму 11 375,00 грн, в тому числі ПДВ- 1895,83 грн; від 23.11.2004 № 235/2 на суму 10886,60 грн, в тому числі ПДВ – 1841,43 грн; від 25.11.2004 № 237 на суму 14 807,40 грн, в тому числі ПДВ – 2467,90 грн; від 26.11.2004 № 238/1 на суму 16 425,60 грн, в тому числі ПДВ – 2737,60 грн; від 30.11.2004 № 240/1 на суму 63 347,60 грн, в тому числі ПДВ – 10 557,93 грн; від 06.11.2004 № 224 на суму 10525,00 грн, в тому числі ПДВ – 1754,17 грн, відповідність яких вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону підтверджується довідкою ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя від 25.01.2005 № 49/23-5/13501985.

Приєднані до справи письмові докази /виписки банку та вантажні митні декларації/ підтверджують факти здійснення позивачем розрахунку за придбаний товар та експорту товару компанії "I. Kern Handelsges.m.b.H" /Австрія/.

Відповідно до встановлених у справі обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя задекларованої позивачем суми податкового кредиту та внаслідок цього зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування та визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість не відповідає вимогам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання та зменшення йому задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог статей 7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ "Оптіма", будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача із станом фінансово-господарської діяльності та податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов’язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не наводив.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2006 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.