Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (правонаступник Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим)

на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2004р.

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 р.

у справі № 2-25/2350-2004

за позовом Агрофірми "Прибережна"

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (правонаступник Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2004р. позов Агрофірми "Прибережна" задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Євпаторійської ОДПІ №000082602/3 від 29.08.2003 р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 32420 грн. Стягнуто з Євпаторійської ОДПІ на користь Агрофірми "Прибережна" 17,05 грн. держмита та 23,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.10.2008 р. допущено заміну сторони у справі - Євпаторійської ОДПІ на її правонаступника - ДПІ в Чорноморському районі АРК.

ДПІ в Чорноморському районі АРК подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові повністю. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

19.06.2001 р. позивач отримав податкове повідомлення № 19 від 12.06.2001р. про наявність у нього податкового боргу у розмірі 44228,3 грн.

Право податкової застави виникло у червні 2001 року у зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні № 19 від 12.06.2001 р. у строки, передбачені п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі у тексті Закон № 2181), а саме: протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Такої процедури розпочато не було.

На підставі акту позапланової тематичної перевірки № 44/26-20 від 07.04.2003 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 8260/3 від 29.08.2003 р. про застосування до позивача штрафу у сумі 161599,67 грн. за відчуження активів, що знаходяться у податковій заставі без узгодження з податковим органом.

У період дії податкової застави, а саме: з 01.10.2001 р. по 19.12.2001 р. позивач здійснив відчуження активів на 161599,67 грн., з них відчуження готової продукції не за грошові кошти на 129179,67 грн. Дана обставина судами була встановлена на підставі договорів, актів виконаних робіт, накладних та податкових накладних.

Щодо відчуження готової продукції на користь ПП ОСОБА_1 . на суму 32420 грн. суди, виходячи з недоведеності податковим органом факту здійснення такої операції не за грошові кошти, встановили, що таке відчуження було здійснено за грошові кошти та за цінами, не менше ніж звичайні.

Податкова інспекція, наголошуючи на тому, що таке відчуження відбулося не за рахунок грошових коштів, належними доказами (договорами, актами приймання-передачі тощо) такі доводи не підтверджує, у зв'язку з чим у суду касаційної інстанції відсутні підстави не погодитися із правильністю встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

Відповідно до п.п. "а" п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону № 2181 (у редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами.

Виходячи з наведених положень закону, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у податкового органу підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 32420 грн. згідно із п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 за відчуження активів, які перебували у податковій заставі на 32420 грн., оскільки закон не вимагає письмового погодження податкового органу на операцію з реалізації готової продукції за цінами, не менше ніж звичайні.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.