Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Головчук С.В.,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення підвищення пенсії,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому посилався на те, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протягом 2007 року не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість.

Просив визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька, зобов'язати відповідача сплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та стягнути матеріальну шкоду в розмірі 699, 94 грн. та моральну шкоду в тому ж розмірі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року, позов задоволено в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання сплатити 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що з Державного бюджету України не виділялися кошти на проведення таких виплат у 2007 році. Просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таке підвищення протягом 2007 року не проводилося.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині перерахунку пенсії з урахуванням підвищення з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача як дитини війни порушені та підлягають поновленню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2007 році - частиною 3 статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Частиною третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.

Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2007 році у позивача виникло з 09 липня 2007 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Вирішуючи спір суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з 09 липня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист, і поновили порушене право.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.