Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Сергейчука О.А.

Усенко Є.А.

при секретарі Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 р.

у справі № 16/3402-НА

за позовом Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області

до Відкритого акціонерного товариства "Ярмолинецьке хлібоприймальне підприємство"

треті особи:

Відділення Державного казначейства у Ярмолинецькому районі;

Управління Державного казначейства у Хмельницькій області

про стягнення заборгованості, -

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 р., у позові про стягнення 782582,97 грн. заборгованості з бюджетної позички відмовлено.

ДПІ у Яромилинецькому районі Хмельницької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову про стягнення заборгованості у сумі 782582,97 грн. згідно бюджетної позички 1997 року. Посилаючись на приписи ст. 1, ст. 2, ст. 13, ст. 14, ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII, податковий орган наголошує на тому, що заборгованість згідно бюджетних позичок 1997 року та інших років не є податком, збором (обов’язковим платежем), на стягнення якого поширюються граничні строки, встановлені Законом України № 2181-ІІІ (2181-14) .

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Відповідно до укладених актів передачі-прийому заборгованості з бюджетної позички при міжобласному (внутробласному) переміщенні зерна ВАТ "Яромлинецьке ХПП" прийняло на себе заборгованість з бюджетної позички при внутрішньо-обласному переміщенні зерна від підприємств:

Хмельницького комбінату хлібопродуктів в сумі 6984,02 грн.;

Красилівського хлібоприймального підприємства в сумі 9691,09 грн.;

Війтівецького хлібоприймального підприємства в сумі 35435,74 грн.;

Закупнянського хлібоприймального підприємства в сумі 120950,39 грн.;

ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" в сумі 171831,00грн.

Дунаєвецького хлібоприймального підприємства в сумі 26801,68 грн.;

Богданівецького комбінату хлібопродуктів в сумі 19903,39 грн.;

Вікторійського хлібоприймального підприємства в сумі 19800,00 грн.;

ДП "Старокостянтинівський елеватор" в сумі 5237,40 грн.;

Буринського елеватора в сумі 7327,68 грн.;

Чорно острівського хлібоприймального підприємства в сумі 9504,00 грн.;

Білогірського комбінату хлібопродуктів в сумі 2500,00 грн.

Відповідно до акту звірки від 01.10.2005 р. між ВДК у Яромолинецькому районі та ВАТ "Ярмолинецьке хлібоприймальне підприємство" останнє має заборгованість з виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1998р. № 269 на суму 782582,97 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішили даний спір як адміністративний за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ виходив з того, що поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих з державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості встановлених законом граничних строків стягнення податкового боргу.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржені судові рішення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій не досліджена правова природа виникнення у відповідача спірної заборгованості, не з’ясовано, що стало правовою підставою для прийняття відповідачем заборгованості з бюджетної позички згідно з актів приймання-передачі заборгованості від вищевказаних підприємств.

З’ясування зазначених обставин необхідно для того, щоб правильно визначити правову природу спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, що в свою чергу, надасть можливість правильно визначити за правилами якого судочинства даний спір мав бути вирішений.

У разі існування між позивачем та відповідачем правовідносин, які мають цивільно-правовий характер, тобто які засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні їх учасників, жоден з яких не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в рамках даних правовідносин, то такий спір не може вважатися публічно-правовим, на який поширюється компетенція адміністративних судів, а підлягав розгляду у порядку господарського судочинства.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.