Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянський М.Г., Юрченка В.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова (далі - УПФУ в Київському районі міста Харкова) про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 29 вересня 2000 року йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну технічну діяльність". 27 січня 2005 року він звернувся із заявою про перерахунок розміру пенсії, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" №1316-ІV від 20 листопада 2003 (1316-15) року. Однак відповідачем йому відмовлено в здійсненні перерахунку розміру пенсії та переведено його на пенсію за віком з проведенням утримань переплати пенсії. У зв'язку з чим, просив визнати дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії та припиненні виплати пенсії наукового працівника неправомірними, поновити наукову пенсію та прийняти заяву про її перерахунок.

_____________________________________________________________________________

Справа № К-15314/07

Головуючий у першій інстанції Колесник С.А.

Доповідач Ліпський Д.В

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що 28 вересня 2000 року позивачу призначено пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", яка передбачає призначення пенсії науковим працівникам за умови звернення за призначенням пенсії після звільнення з посади наукового працівника. В трудовій книжці позивача зроблені записи, які свідчать про те, що позивач звільнений з посади наукового працівника 27 вересня 2000 року та 28 вересня 2000 року зарахований на та ту ж посаду. При виявленні даного факту ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, як науковому працівнику. Крім того, суд апеляційної інстанції, зобов'язуючи прийняти заяву позивача про перерахунок пенсії та відповідно здійснити перерахунок розміру пенсії, не з'ясував обставини та умови її перерахунку передбачені чинним законодавством.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 1959 року працював в Харківському державному університеті будівництва та архітектури та в 1996 році йому призначена пенсія за віком.

28 вересня 2000 року відділом соціального захисту населення Київської районної ради міста Харкова йому призначена пенсія відповідно до положень статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" №1316-ІV від 20 листопада 2003 року (1316-15) встановлено значне збільшення розміру пенсій та покращення рівня соціального захисту наукових працівників, у порівнянні з попереднім правовим регулюванням цих питань.

На підставі зазначеного Закону за період з 27 січня 2005 року позивач звернувся до УПФУ в Київському районі міста Харкова із завою про перерахунок розміру пенсії. В ході перевірки документів наданих позивачем для здійснення перерахунку розміру пенсії виявлено, приховування факту роботи на посаді наукового працівника на момент звернення за призначенням пенсії. У зв'язку з чим, рішенням комісії по розгляду питань з встановлення трудового стажу та вирішення спірних питань УПФУ в Київському районі міста Харкова переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком, яку з 01 січня 2004 року перераховано відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , з проведенням утримань переплати пенсії.

Скасовуючи рішення першої інстанції та постановляючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що при призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) ним виконані всі вимоги передбачені зазначеним Законом, а отже відповідач неправомірно перевів його на пенсію на загальних засадах.

Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається за умови звернення за призначенням пенсії та після звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з посади доцента на кафедрі архітектурних конструкцій в Харківському державному університеті будівництва та архітектури 27 вересня 2000 за власним бажанням, що підтверджується випискою з наказу К-113 від 25 вересня 2000 року. 28 вересня 2000 року позивач звернувся до відділу соціального захисту населення Київської районної ради міста Харкова із заявою про призначення йому пенсії наукового працівника. Відповідно до виписки з наказу К-122 від 01 жовтня 2000 року позивача зараховано на раніше зайняту посаду на підставі контракту з 28 вересня 2000 року по 30 червня 2001 року.

Отже, позивачем виконані умови необхідні для призначення пенсії та передбачені статтею 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", а саме: звернення позивача за призначенням пенсії після звільнення з посади наукового працівника.

Будь-яких застережень з приводу того, що особа, якій призначено наукову пенсію продовжувала працювати зазначеним Законом не встановлено.

Навпаки, пунктом 8 статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" передбачено, що пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за контрактом на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників на державних підприємствах, в установах, організаціях не менш як два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за їх заявою новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку за два роки підряд після призначення пенсії.

Таким чином, суду апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач має право на отримання пенсії, як науковий працівник та вимагати права на її перерахунок.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.