Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Горбатюка С.А., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС) України у Вінницькій області про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2006 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. у Ленінському районному суді м. Вінниці пред'явив позов до УМВС України у Вінницькій області про визнання недійсним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій.

В обґрунтування вимог вказав на те, що, під час навчання в Одеській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР у період з 08 квітня по 30 травня 1989 року він проходив службу в м. Сухумі Грузинської РСР, а в період з 07 серпня по 07 вересня 19889 року в м. Баку Азербайджанської РСР.

Зазначив, що під час проходження служби в цих регіонах він виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, а отже, на його думку, він має право на визнання учасником бойових дій.

Рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 20 червня 2006 року у наданні статусу такої особи йому було відмовлено.

Вважає таку відмову незаконною, оскільки вона не відповідає чинному законодавству, а тому просив визнати зазначене рішення комісії неправомірним та зобов'язати комісію видати йому посвідчення учасника бойових дій.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. частково задоволено.

Визнано ОСОБА_1. учасником бойових дій та зобов'язано комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій УМВС України у Вінницькій області видати посвідчення встановленого зразка на ім'я ОСОБА_1.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2006 року апеляційну скаргу УМВС України у Вінницькій області задоволено.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 листопада 2006 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 листопада 2006 року.

Вважає, що рішення апеляційного суду постановлене з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. під час проходження служби в органах внутрішніх справ СРСР відповідно до наказів ОССШМ МВС СРСР від 13 квітня 1989 року № 41 та від 07 серпня 1989 року № 111 брав участь у приборканні етнічних конфліктів у період з 08 квітня по 30 травня 1989 року в м. Сухумі Грузинської РСР та з 07 серпня по 07 вересня 19889 року - в м. Баку Азербайджанської РСР.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій на території інших країн визнаються особи, які проходили військову службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де у цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким рішенням Уряду щодо затвердження Переліку держав і періодів бойових дій на їх території є постанова від 08 грудня 1994 року № 63.

Проте, події, які відбувались у період з 08 квітня по 30 травня 1989 року в м. Сухумі Грузинської РСР та з 07 серпня по 07 вересня 19889 року в м. Баку Азербайджанської РСР, як бойові дії не передбачені вказаним Переліком.

Отже, комісія УМВС України у Вінницькій області правомірно прийняла рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1. учасником бойових дій, а у судів не було підстав для задоволення позовних вимог останнього.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Судові рішення законні і обґрунтовані.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1. до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання недійсним рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.