Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М. П.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення сум на оздоровлення за 2005-2006 роки,-

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 27 грудня 2006 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Визнані неправомірними дії відповідача щодо неповної виплати коштів на оздоровлення та стягнуто з відповідача на користь позивача недоотримані суми на оздоровлення за 2005 та 2006 роки в сумі 3345 гривень 50 копійок.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Скасовано постанову суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені частково в частині визнання неправомірними дій Марківської районної державної адміністрації Луганської області.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 14 серпня 1997 року. Позивачу встановлена друга група інвалідності, що підтверджується посвідченням від 22 жовтня 1997 року НОМЕР_1.

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, в якій абзацом другим частини четвертої передбачена виплата інвалідам 2 групи Допомоги у розміри п'яти мінімальних заробітних плат.

Зазначена норма протягом 2005 року була чинною і підлягає застосуванню. За даний період позивачем визначена сума у розмірі 1439 грн. 50 коп., зазначена сума визначається, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати відповідно до частини 7 статті 48 спеціального закону. Оскільки відповідачем була частково здійснена виплата у розмірі 26 грн. 70 коп., то розмір мінімальної заробітної плати слід визначати на дату виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та КМУ від 12.07.2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними вище постановами № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) усупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами. При вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004 та 2005 роки, а не постанови №836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) .

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.