Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М. П.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калінінського є управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення,-

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 травня 2008 року позов ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення задоволено частково.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 року (256-2002-п) виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснюють органи соціального захисту населення починаючи з 29 жовтня 2003 року, то позовні вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2000-2001 роки пред'явлені до неналежного відповідача, а тому необґрунтовані.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2008 року апеляційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 Є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та є інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення, інвалідам III групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та КМУ від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів ІІІ групи в 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними вище постановами № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) усупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи за 2003 рік - 21,50 грн., за 2004 рік - 21,50 грн., за 2005 рік - 90 грн., за 2006 рік - 90 грн., за 2007 рік - 90 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами. При вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004 та 2005 роки, а не постанови №836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2003 року - 21,50 грн., за 2004 року - 21,50 грн., за 2005, 2007 роки - 120 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнані неправомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради відхилити, а постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 23 травня 2008 року та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.