Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Тур"

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2006

у справі № 2-31/10096-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Тур"

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії

про визнання недійсним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу

Постановою господарського суду АР Крим від 24.07.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2006, в позові ТОВ "Оріон-Тур" до ДПІ у м. Феодосії про визнання незаконним рішення від 06.12.2005 № 90 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення його податкового боргу, зобов’язання виключити з акту опису активів від 12.12.2005 № 4 майно відмовлено з тих підстав, що за наявності у позивача податкового боргу в сумі 280511,26 грн. дії податкової інспекції щодо звернення стягнення на його активи відповідають повноваженням податкового органу, підставам та способам прийняття цим органом рішень, визначеним статтями 7, 10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В касаційній скарзі ТОВ "Оріон-Тур" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 3 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

Податковий примус щодо сплати встановлених податків і зборів ( обов’язкових платежів ) забезпечується повноваженнями органів державної податкової служби щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку в разі його несплати платником податків.

Разом з тим, не дивлячись на безумовний характер податкового примусу, він обмежений встановленим законом способом, в який компетентний орган має діяти, стягуючи податковий борг.

Згідно з пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу України" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Ця норма кореспондується з нормами статті 41 Конституції України, якою гарантований судовий порядок вилучення майна із власності особи в доход держави, частини 3 статті 47 Господарського кодексу України, згідно якої вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України з підстав і в порядку, передбачених законом.

На стадії примусового погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають правовідносини власності між особою, в якої є податковий борг, та державою як кредитором, а відтак, виходячи із загального правила правозастосування про пріоритетність спеціальної правової норми над нормою загальною, норми пункту 7.2 статті 7 та статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якими встановлено порядок стягнення податкового боргу за рішенням податкового боргу, не підлягають застосуванню, оскільки ці норми не є спеціальними в правовому регулюванні відносин власності.

Судом встановлено, що позивач має податковий борг за платежем із плати за патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, який виник у зв’язку з несплатою в установлений законом строк податкового зобов’язання в сумі 280511,26 грн., визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2004 № 001917/819/23-3/2/2.

Висновок суду про наявність податкового боргу відповідає доказам, дослідженим в судовому процесі, правильному застосуванню частини 1 ст. 72 КАС України, пункту 2.3 ст.2, пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно правильним є і висновок суду про обов’язок позивача сплатити податковий борг та про право податкового органу на стягнення боргу в сумі, в якій він існує на теперішній час.

Однак, суд не звернув увагу на те, що приймаючи рішення від 06.12.2005 № 90 про здійснення стягнення коштів та продаж активів, що перебувають у власності ( повному господарському віданні ) ТОВ "Оріон-Тур", а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу товариства, та описуючи на підставі цього рішення активи за актом від 12.12.2005 № 4, Феодосійська МДПІ діяла не у спосіб, який визначений пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу України", підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як свідчать матеріали справи, 19.06.2006 господарським судом АР Крим порушено провадження у адміністративній справі № 2-27/11079-2006 за позовом Феодосійської МДПІ до ТОВ "Оріон-Тур" про стягнення податкового боргу в сумі 270859,34 грн.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій вказаних норм матеріального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до статті 229 КАС України є підставою для їх скасування та прийняття нового рішення ( з огляду на те, що обставини справи встановлені повно і правильно ) про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Тур" задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2006, позов задовольнити: визнати недійсними рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 06.12.2005 № 90 та акт опису активів від 12.12.2005 № 4.

Стягнути на користь ТОВ "Оріон-Тур" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн 40 коп./три гривні 40 копійок/.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.