Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Степашка О.І., (головуючого),

Брайка А.І., Конюшка К.В., Нечитайла О.М., Сергейчука О.А.

при секретарі: Меншиковій О.Я.

за участі представників: позивача: ОСОБА_1та

відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 33/383-28/101

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

третя особа Приватне підприємство "Магнолія"

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва (далі - ДПІ) від 18.04.2003:

№ 307-26-07-2671711465/3446 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 47 395 грн., та фінансових санкцій у розмірі 22 880 грн.;

№ 306-26-07-2671711465/3445 про визначення суми податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 91 156 грн. та фінансових санкцій у розмірі 182 312 грн.,

які винесені на підставі Акту "Про результати позапланової перевірки СПД ОСОБА_3. з питань взаємовідносин з ПП "Магнолія" (код 30215617) у період з 01.06.2002 по 31.12.2002" від 16.04.2003 №080/26-062/57/2671711465, де зазначено про те, що позивачем у червні-грудні 2002 року віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 473 95 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ПП "Магнолія", які видані позивачу після 23.05.2002, тобто після скасування державної реєстрації ПП "Магнолія", а тому вони не виконують функції звітного податкового та розрахункового документу, а, отже, не дають права позивачу на віднесення до податкового кредиту ПДВ у розмірі 47 395 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами усіх ланок. Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2004 були скасовані попередні судові рішення, а справа передана на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2005, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 у справі №33/383-28/101 - в задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому судом першої інстанції було встановлено за наявними в матеріалах справи копіями накладних, що вони видані Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Магнолія", скріплені печаткою ТОВ "Магнолія", яка містить визначення ідентифікаційного коду ТОВ "Магнолія" 30215617, на податкових накладних наявне визначення індивідуального податковогоНОМЕР_1 та вказаний номер свідоцтва платника ПДВ 37507049.

Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві від 04.04.2005 №15-2180 станом на 04.04.2005 у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ і організацій України з ідентифікаційним кодом 30215617 значиться Приватне підприємство "Магнолія" (адреса: 01113, м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27). Крім того відповідно до акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №1094 від 17.01.2003, свідоцтво платника податку на додану вартість №37507049 та індивідуальний податковий номер 302156126108 присвоєні 02.12.1998 ПП "Магнолія", анульовані.

Таким чином на думку судів чинним законодавством унеможливлено присвоєння одного ідентифікаційного коду декільком різним підприємствам, а тому існування ТОВ "Магнолія" з ідентифікаційним кодом 30215617 аналогічним коду ЄДРПОУ, що належить ПП "Магнолія" не можливе. І тому судами зазначено, що на стороні продавця діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на підписання документів податкової звітності. Відповідно на цій підставі, у діях позивача суди визнали порушення норми ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", і встановили правомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних фінансових санкцій.

Не погодившись із рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 33/383-28/101, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.

Скаржником на спростування висновку судів зазначено про те, що СПД ОСОБА_3. не знала і не могла знати про те, що ТОВ "Магнолія" взагалі на зареєстрована у податкових органах як платник ПДВ. Також не знала і не могла знати про те, що у відповідності до рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2002 по справі № 20/260 державна реєстрація ПП "Магнолія" скасована, так як у момент здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Магнолія" не відображала та не звітувала про суми податкових зобов'язань.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарг заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" (станом на 18.04.2003) - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Право на складання податкових накладних, згідно пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", надане виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно враховуючи вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (z0233-97) "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", необхідно зазначити, що факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг); усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно зазначити, що згідно ст. 58 Господарського кодексу України - суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується: у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (п. 7) у відповідності із Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996 (118-96-п) .

Отже оскільки судами встановлено, що на печатках і штампах спірних податкових накладних, відповідно до ч. 3 п. 15 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №740 (740-98-п) , зазначатися ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ "Магнолія", що співпадає із кодом ПП "Магнолія", а використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру, відповідно до п.16 названого Положення, є обов'язковим для всіх видів звітних та облікових документів, тому в даному випадку необхідно звернути увагу судів на помилкове обґрунтування своїх рішень вищенаведеним, так як у відповідності зі ст. 37 Цивільного кодексу України - юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації, а у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) юридична особа вважається ліквідована з моменту виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. А так як судами не встановлено та не доведено, що станом на сьогоднішній день ПП "Магнолія" виключена з ЄДРПОУ, тому її не можна вважати ліквідованою.

Також необхідно зазначити, що законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міру відповідальності в разі її відсутності. Тобто, суди повинні встановити про належність податкових накладних та допустимість їх як доказів, оскільки ці накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагента позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарської операції і сплати ПДВ із суми договору. Відповідно враховуючи норму ст. 46 Закону України від 15.05.2003 № 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", де визначені випадки для припинення державної реєстрації підприємницької діяльності, не можна погодитись із обґрунтуванням судами своїх рішень, оскільки наявність заборгованості у зв'язку з несплатою податків не пов'язуються з обставинами, наведеними в п. 2 ст. 46 Закону України № 755. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх податкових накладних за відповідною угодою, укладеною до моменту виключення з державного реєстру. Крім того суди не звернули увагу на те, що встановлені самим судом факти свідчать про те, що позивач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість. Отже судами не враховано юридичні наслідки скасування державної реєстрації підприємства.

Враховуючи, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, де законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому суд касаційної інстанції не може погодитись із обґрунтуванням судами першої та апеляційної інстанції своїх рішень, оскільки суди повинні встановити, чи ліквідована юридична особа ПП "Магнолія" шляхом виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств (ЄДРПОУ), а також.

З огляду на зазначене рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 33/383-28/101 необхідно визнати такими, що підлягають скасуванню, як такі, що винесені за неповно досліджених обставин справи. Справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді врахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 33/383-28/101 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.