Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Головчук С.В.,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 та відповідача Ткаченка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 11 липня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до старшого оперуповноваженого відділу внутрішньої безпеки управління внутрішньої безпеки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області Ткаченка Анатолія Михайловича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання протиправним висновку службового розслідування та зміну підстави звільнення,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому зазначав, що проходив службу на посаді начальника відділення Кролевецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області. Просив:

- визнати протиправним висновок службового розслідування управління внутрішньої безпеки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, затверджений начальником Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області 25 грудня 1995 року, на підставі якого його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за дискредитацію;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області змінити підставу звільнення зі служби на "звільнення за вислугу років";

Посилався на те, що вказані обставини впливають на розмір його пенсії.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 11 липня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень. Просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділення Кролевецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Висновком службового розслідування управління внутрішньої безпеки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, що затверджений начальником Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області 25 грудня 1995 року, встановлено систематичне використання ОСОБА_1 службового положення в особистих цілях, примушування керівників колгоспів та державних підприємств діяти в його інтересах, укриття конфлікту з громадянами в громадському місці та інше. У висновку містилася пропозиція звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ за їх дискредитацію.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області від 27 грудня 1995 року №457 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за систематичне зловживання посадовим становищем в особистих інтересах, компрометацію звання працівника міліції і керівника.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області від 12 лютого 1996 року №22 о/с ОСОБА_1 з 07 лютого 1996 року звільнено зі служби в запас за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Після тимчасової непрацездатності позивача наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області від 16 квітня 1996 року №57 о/с в наказ від 12 лютого 1996 року №22 о/с внесено зміни: дату звільнення змінено на 06 квітня 1996 року.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 09 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 вересня 2004 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання неправомірними дій посадових осіб, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 липня 2004 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 вересня 2004 року, якими встановлено, що події, які зазначені у висновку службового розслідування, мали місце, фактичні обставини цих подій встановлені на підставі пояснень свідків, тому відсутні порушення прав позивача з боку посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області при проведенні службового розслідування та при накладенні дисциплінарного стягнення, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді й, відповідно, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Виходячи з вказаних судових рішень суди попередніх інстанцій прийшли до рішення про те, що висновок службового розслідування відповідає вимогам законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення. Так, з ухвали не вбачається, що апеляційний суд з'ясував встановлені судом першої інстанції обставини. В порушення вимог статті 313 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, який був чинним та підлягав застосуванню на час вирішення справи, в ухвалі не зазначено конкретні обставини і факти, що спростовують доводи апеляційної скарги.

Фактично апеляційний суд ухилився від вирішення справи і питань поставлених в апеляційній скарзі.

Внаслідок порушень, допущених апеляційним судом при розгляді справи його ухвалу неможна визнати законною та обґрунтованою, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Внаслідок порушень, допущених апеляційним судом при розгляді справи його ухвалу неможна визнати законною та обґрунтованою, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 липня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.