Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне,

на постанову господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р.

у справі №5/1610-12/327А

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця"

до Державної податкової інспекції у м.Рівне,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Рівне №0001702343/0/23-235 від 08.08.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 187,50грн.; №0001712343/0/23-235 від 08.08.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 3102,00грн. за порушення норм податкового законодавства з регулювання обігу готівки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що застосування до управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3 Державного територіальногально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" (надалі – УБМР і ЦР №3) адміністративно-господарського штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є незаконним та суперечить ст.ст. 238, 239, 241 ГК України. Крім цього, застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій суперечить ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки адміністративно-господарський штраф застосовано 08.08.2006р. за діяння, які мали місце в травні 2005р., тобто з порушенням строку для застосування штрафних санкцій. При цьому позивач наголошує, що УБМР і ЦР №3 є відокремленим підрозділом Львівської залізниці без права юридичної особи, тобто, не належить до переліку осіб, до яких згідно з вказаним Указом Президента України застосовуються штрафні санкції.

Постановою господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2006р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0001702343/0/23-235 від 08.08.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 187,50грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення №0001712343/0/23-235 від 08.08.2006р. в частині визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 3102,00грн. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0001702343/0/23-235 від 08.08.2006р. та №0001712343/0/23-235 від 08.08.2006р..

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що готівка, отримана за реалізовані вкладиші трудових книжок, оприбуткована в установленому порядку касовими ордерами та оформлена відповідними записами в касовій книзі в день надходження коштів, що не заперечується податковим органом. УБМР і ЦР №3 за видами діяльності не належить до сфери торгівлі громадського харчування та послуг, і не здійснює торгівельної і діяльності, яка, у відповідності із п.п. 5 і 8 "Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення", затвердженого Постановою КМ України №108, може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері, тому, в даному випадку, РРО (реєстратор розрахункових операцій) не застосовується.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Рівне звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В касаційній скарзі відповідач вказує на те, що попередніми судовими інстанціями невірно дано оцінку ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.2.8, п.2.10 ""Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (z0040-05) ", внаслідок чого не застосовано норму п.2.1.7 "Інструкції про порядок охорони квиткових та грошових кас підприємств, організацій залізничного транспорту і готівки при її перевезенні".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

За результатами проведеної ДПІ у м.Рівне виїзної планової документальної. перевірки УБМР і ЦР №3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., складено акт б/н від 02.08.2006р., яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.2.8, п.2.10 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (z0040-05) , а саме - перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі в сумі 1551,00грн..

На підставі вказаного акту перевірки 08.08.2006р. податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення №0001702343/0/23-235 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 187,50 грн. та №0001712343/0/23-235 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3102,00грн..

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом прийнято оспорювані рішення 08.08.2006р. за діяння, які мали місце в травні 2005р., що суперечить приписам ст. 250 ГК України відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими і актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток; платіжних чеків; жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) - через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням . зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2.8 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

Як встановлено попередніми інстанціями УБМР і ЦР №3, відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ, не належить до сфери торгівлі, громадського харчування і послуг у зв'язку з чим застосування реєстраторів розрахункових операцій не вимагається.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне – залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.