Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року по справі № 18/31 за позовом ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" до ДПІ у Рівненській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року, позовні вимоги ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" до ДПІ у Рівненському районі Рівненській області (відповідно до наказу ДПА України № 598 від 24.12.2005 року та наказу ДПА в Рівненській області № 10 від 23.01.2006 року, правонаступник – Рівненської ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003942350/2 від 13.01.2005 року – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Рівненському районі Рівненської області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення – скасуванню з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі Рівненській області № 0003942350/2 від 13.01.2005 року суди вважали доведеним факт вивезення (експорту) товару (мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів) а відтак, про наявність підстав для визнання протиправним висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки судами належним чином не були встановлені дійсні обставини справи, не витребувані належні докази на підтвердження доводів і заперечень сторін.

Так, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003942350/0 від 04.10.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 602 898 грн., в т.ч. 301 449 грн. штрафних санкцій стали результати позапланової документальної перевірки з питань правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення податку на додану вартість ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" за період серпень-вересень 2003р., які були закріплені в акті б/н від 29.09.2004 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилався на порушення позивачем вимог п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2003 року на суму 301449 грн.

11.08.2003 року між ПП "Міленіум-2000" і ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було укладено договір купівлі-продажу № 32/08, за умовами якого останнім придбано мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядів фосфатів-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 в кількості 747 шт. по ціні 2412,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одиницю на загальну суму 1801764,00 грн., в т.ч. ПДВ 300294,00 грн. (податкова накладна № 49 від 15.08.2003р.).

Згідно п.1.2 зазначеного договору товар, який відвантажується для ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" знаходиться на відповідальному збереженні, а саме, за адресою: Донецька область, смт. Кураховка, вул. Октябрська 15 ЗАТ "ДКМЗ".

Отримавши товар від ПП "Міленіум-2000" ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" передав його як комітент по договору комісії № 17/08/03ДК від 15.08.2003р. комісіонеру – ПП "Детройт" для реалізації поза митним кордоном України (податок на додану вартість за нульовою ставкою).

На виконання умов договору комісії №17/08/03 ДК від 15.03.2003 р. ПП "Детройт" згідно та контракту №27 від 25.08.2003 р., укладеного між фірмою "GILPATRIK TRADE COMPANI", США та ПП "Детройт" (комісіонер) від імені ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", відвантажено мембрани іоноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром – 96 мм знаходиться у чашці Петрі (тара) у кількості 747 шт. на суму 283860 дол. США (1513456 грн.) (код товару 3926909900, характер угоди 21, умови поставки – ВВІ Дюйсбург, країна призначення – Німеччина (ФРН). Транспортування товару відбувалось за допомогою експрес доставки поштою ТОВ "Аеро-Експрес".

Особливості оподаткування операцій із вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України на день здійснення цих операцій були передбачені статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з положеннями пункту 8.1 цієї статті платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів із дня подання зазначеного розрахунку.

Цей розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, – ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574 (574-97-п) , згідно із пунктом 2 якого вантажна митна декларація – це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307 (z0443-97) , і наведена в них інформація відповідає дійсності.

Таким чином встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 8 вантажної митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, – її найменування та місцезнаходження).

У графі 8 вантажних митних деклараціях від 22.09.2003 року

як одержувача товарів зазначено Компанію "GILPATRIK TRADE COMPANI".

В акті перевірки податкова інспекція стверджувала про те, що Компанія "GILPATRIK TRADE COMPANI" була зареєстрована в Сполучених Штатах Америки 10.11.1999р., відповідно до податкових обліків США компанія ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру роботодавця (аналог податкового номеру) і не подавала податкову звітність в цій країні.

Крім того, в зазначеному акті перевірки відповідач зазначає про те, що вказаний у ВМД товар (мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003) не вивозився за межі митної території України, відповідно реалізації в режимі "експорт" не відбулось, підстави для застосування нульової ставки з податку на додану вартість відсутні.

В цьому випадку суду необхідно було витребувати у ДПІ докази того, що відомості, наведені у виданій вантажній митній декларації, є недостовірними.

Не витребувавши такі докази, суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У разі підтвердження доводів ДПІ про те, що товар, зазначений у вантажній митній декларації фактично не був вивезений за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і ПДВ відшкодуванню з бюджету не підлягає.

Відповідно до статей 11, 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності сумніву щодо достовірності наданої податковим органом інформації суди мали вжити передбачені законом заходи щодо з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Згідно ст.159 КАС, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області задовольнити частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.