Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Нищій Б.О., Лічний С.В.;

відповідача: Латиш А.В.

розглянувши касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р.

у справі №10/270 "НА"

за позовом Комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Комунальне підприємство "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі по тексту – позивач, КП "Житомирське ВУ ВКГ") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Житомирська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.11.2004 р. №5892/10/75051/23-01, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 629850 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 331500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 298350 грн.; №5893/10/75052/23-01, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2390093 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 1368613 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1021480 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р. у справі №10/270 "НА" (суддя Будішевська Л.О.), яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. (головуючий суддя – Черпак Ю.К., судді Веденяпін О.А., Іоннікова І.А.), позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.11.2004р. №№5892/10/75051/23-01 повністю; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.11.2004 р. №5893/10/75052/23-01 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1368095 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1021221 грн.

Житомирська ОДПІ не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №10/270 "НА" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Житомирської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2004 р. Житомирською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №5892/10/75051/23-01, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 629850 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 331500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 298350 грн.; 2) №5893/10/75052/23-01, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2390093 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 1368613 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1021480 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті Житомирською ОДПІ на підставі акту "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Комунальним підприємством "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", код ЄДРПОУ 033244065, за період з 01.04.2003 р. по 30.06.2004 р." від 16.02.2005 р. №102/23-104/08326540 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено оподаткований прибуток в сумі 1105100 грн., внаслідок чого йому донараховано податок на прибуток в сумі 331500 грн., оскільки на думку відповідача, позивачем не збільшено валовий доход на суму непогашеної кредиторської заборгованості перед ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"; 2) п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податку на додану вартість у розмірі 1368613 грн.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення щодо заниження позивачем оподаткованого прибутку в сумі 1105100 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 травня 2001 року між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ДКП "Житомирське ВУВКГ" укладено договір №3 на користування електричною енергією, яким передбачено, що ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" повинно забезпечувати постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а позивача своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію в грошовій або іншій формі самостійно, авансовими платежами.

За даними виписок з розрахункового рахунку позивача, оплата за електроенергію споживачем проводилася із вказівкою призначення платежу: "Оплата за електроенергію згідно договору №3 від 07.05.2001р., в т.ч. ПДВ. Послуга надана". В платіжних дорученнях не зазначено, за який термін оплачується вартість наданих послуг.

Виходячи із умов договору №3 від 07.05.2001р., господарські відносини позивача та ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" відносяться до постійних (планових), тому суми, які надходять в оплату наданих послуг (відвантажених товарів, виконаних робіт) враховуються у зменшення загальної суми заборгованості сторін, а облік зазначеної заборгованості у розрізі окремих періодів не ведеться.

Заборгованість позивача перед ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" була визнана рішеннями Господарського суду Житомирської області від 28.05.2003 року у справі №9/795 та від 13.11.2003 року у справі №15/307.

Статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведений виключний перелік ознак, відповідно до яких заборгованість вважається безнадійною.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що заборгованість, яка виникла у позивача перед ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" за вказаним вище договором не підпадає під визначення безнадійної або сумнівної заборгованості, оскільки погашення вартості спожитої електроенергії проводилося щоденно і не могло викликати сумніви щодо її погашення.

Крім того, оскільки рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2003 року у справі №9/795 переглядалось в апеляційному порядку та судами надавались відстрочки виконання вказаних вище рішень судів, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що зобов’язання щодо збільшення валових доходів мало бути теж відстрочено.

З огляду на викладене вище, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що вимоги п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств" не поширюються на заборгованість позивача за спожиту електроенергію.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 щодо заниження податку на додану вартість по операціях з погашення заборгованості за спожиту електроенергію, за період який перевірявся, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Беручи до уваги те, що заборгованість позивача за спожиту електроенергію за договором №3 від 07 травня 2001 року не підпадає під визначення безнадійної заборгованості в розумінні ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Вищий адміністративний суд погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій відносно відсутності підстав щодо коригування до збільшення суми податкових зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №10/270 "НА" не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №10/270 "НА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №10/270 "НА" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.