К-13015/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 15.10.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.2005 позовні вимоги СФГ "Сплав" задоволено частково. Визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення Новоазовської МДПІ №0007502301/0 від 22.12.2004 та №0000232301/1 від 24.01.2005. В іншій частині, щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Новоазовської МДПІ №№0007492303/0 від 22.12.2004 та №0007492303/1 від 24.01.2005, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 рішення Господарського суду Донецької області від 18.05.2005 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0007492303/0 від 22.12.2004 та №0007492303/1 від 24.01.2005 щодо застосування штрафних санкцій в сумі 25950 грн. скасовано. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0007492303/0 від 22.12.2004 та №0007492303/1 від 24.01.2005. В іншій частині рішення залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та про прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні скарги відмовити.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.09.2002 по 30.06.2004, за результатами якої складений акт №27/23-114/13525313 від 20.12.2004.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0007502301/0 від 22.12.2004, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2907,00 грн., та №0007492303/0 від 22.12.2004, яким визначено податкове зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25950 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.01.2005 №0000232301/1 та №0007492303/1, якими доведені нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Підставою для застосування. до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2907 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями №0007502301/0 від 22.12.2004 та №0000232301/1 від 24.01.2005 стали висновки акта перевірки, що Селянським (фермерським) господарством "Сплав" перераховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за листопад 2003 р. у розмірі 91 грн., за грудень 2003 р. в сумі 1771 грн. з порушенням граничних строків сплати, передбачених для подання податкової декларації, тому ці кошти слід вважати використаними не за цільовим призначенням, у зв’язку з чим визначає їх до стягнення. А також сума податку на додану вартість у розмірі 1045 грн. використана позивачем не за цільовим призначенням (на оплату автопослуг та послуг по збору урожаю).

Особливий порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками, запроваджений пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що суми податку на додану вартість отримані сільськогосподарськими товаровиробниками від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, залишаються в їх розпорядженні і використовуються на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та прийнятий на його виконання Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 (271-99-п) , не містить будь-яких застережень та визнання такими, що використовуються не за цільовим призначенням, коштів, що перераховані з порушенням встановлених для їх перерахування термінів.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що сплата позивачем зі спеціального рахунку коштів в оплату вартості авто послуг та послуг по збиранню врожаю не є придбанням матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення та про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вірними.

Щодо висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. за № 72 (z0237-01) , у зв’язку з тим, що позивачем били несвоєчасно оприбутковані готівкові кошти, отримані від виїзної торгівлі при реалізації товарів з проведенням розрахунків із споживачами з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій, на загальну суму 5190 грн., то у справі встановлено, що позивач є суб’єктом малого підприємництва.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" дія цього Закону поширюється на суб’єктів малого підприємництва, у томи числі тих, що здійснюють діяльність у галузі сільського господарства.

Згідно Статуту позивача основним видом його діяльності є сільське господарство, що відповідає вимогам пункту 1 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство". Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) визначено основні напрямки підтримки малого підприємництва, в тому числі запровадження у порядку встановленому законом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності.

Для суб’єкта малого підприємництва запроваджене обов’язкове ведення Книги обліку доходів та витрат у хронологічній послідовності на підставі первинних документів шляхом здійснення записів про операції, що відбулися у звітному податковому періоді, згідно Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998 №477 (z0689-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.10.1999 №554, ведення будь-яких інших документів вищенаведеним Порядком не запроваджено.

Не містить вимог щодо обов'язкового ведення касової книги Положення про ' /span'спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.09.1998, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.10.1998 за №646/3086 (z0646-98) .

З аналізу вищенаведених норм слідує, що законодавство про спрощену систему обліку та звітності, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачало обов’язку суб’єктів малого підприємництва щодо ведення касової книги як форми бухгалтерського обліку, у зв’язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про помилкове застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25950 грн., є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.