Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представника

відповідача: Мезенцева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2005 р.

у справі № 2/212 а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.07.2005 р. позов задоволено. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16.05.2005 р. № 8244/10/23-1130001472340 -0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4532 грн., у тому числі за квітень 2004 року у сумі 4124 грн. та за грудень 2004 року у сумі 408 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2266 грн. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16.05.2005 р. №8245/10/23-1130001462340-0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 135093 грн., у тому числі 90062 грн. основного платежу та 45031 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16.05.2005 р. № 8246/10/23-1130001482340-0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24940грн., у тому числі 20500 грн. основного платежу та 4440 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з ДПІ у Київському районі м. Донецька на користь ТОВ "Нові природоохоронні технології" витрати зі сплати державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Київському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на новий розгляд. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що відсутність хоча б одного з реквізитів, які визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. Наголошує на тому, що під час перевірки позивач не підтвердив податковими накладними податковий кредит, що тягне за собою відповідальність, передбачену п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 63/23-1/32842800 від 12.05.2005 р., згідно з п. п. "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька.

Порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, зокрема п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд касаційної інстанції не вбачає та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Позиція податкової інспекції щодо необхідності зменшення податкового кредиту та нарахування податкового зобов’язання по причині певних недоліків у податкових накладних є помилковою.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документу згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляла платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В результаті ретельного дослідження обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, за наслідками здійснення господарської операції та проведених оплат за товар, вартість якого відноситься до складу валових витрат, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) .

Порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилань у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Донецьку залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.