Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В., М’ягкого Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на постанову Сумський районний суд Сумської області від 05.02.2009р. по справі № 2-а-350/09/1817

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ’Дітям війни’ та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області (надалі по тексту відповідач) в якому просила суд:

- відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їйщомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 3835 грн. 50 коп.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 05.02.2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області про нарахування допомоги дитині війни.

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області протиправною.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року а також за 2008 рік з 22 травня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач не здійснює позивачу виплати, у відповідності до вимог зазначеного Закону (2195-15) , посилаючись на відсутність у нього коштів на такі виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) за №6-рп\2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України" та п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України" та п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з травня 2008 року, на підставі та у розмірах, встановлених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (530-2008-п) .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом (2195-15) , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та приписів ч.4 ст. 9 КАС України, відповідач з 22.05.2008 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 (530-2008-п) та був зобов’язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Між тим, враховуючи, що відповідач протягом 2008 року здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, колегія суддів, вважає обґрунтованими висновки суду щодо покладення на відповідача обов’язку здійснити позивачу за 2008 рік донарахування та виплату до пенсії з її підвищенням на 20%, враховуючи нараховану та виплачену доплату.

Таким чином, згідно вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"відповідач повинен нарахувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.

Таким чином, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 742,65 грн. (в тому числі у липні 4,06+406 =410,06 х 30%=123,02 грн. ; серпні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн. ; вересні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; жовтні 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; листопаді 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; грудні 4,11+411=415,11 х30%=124,53 грн.).

З 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач мав сплатити доплату до пенсії у розмірі 1170,60 грн. (в тому числі травень 481х30%=144,3 грн. ; червень 481х30%=144,3 грн.; липень 482х30%=144,6 грн.; серпень 482х30%=144,6 грн.; вересень 482х30%=144,6 грн. ; жовтень 498х30%=149,4 грн.; листопад 498х30%=149,4 грн.; грудень - 49,80 грн.). Між тим, фактично було сплачено 390,20 грн. Таким чином, за визначений період сплаті підлягає - 780, 40 грн.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду. Відповідно до положення ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, колегія суддів, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумський районний суд Сумської області від 05.02.2009р. по справі № 2-а-350/09/1817 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.