Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Бутенка В.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Іллінської сільської ради Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, третя особа: Красноперекопський районний відділ земельних ресурсів Державного комітету Автономної Республіки Крим по земельним ресурсам і єдиному кадастру, про скасування рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2007 року -

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до Іллінської сільської ради Красноперекопського району Автономної Республіки Крим (далі - Іллінської сільської ради) з позовом про визнання недійсним рішення від 19 квітня 2006 року, яким йому відмовлено в задоволенні заяви про надання в межах села земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також зобов'язання прийняти рішення про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації, яка засвідчує право приватної власності на землю. Окрім цього, просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 375 гривень.

Під час розгляду справи до участі в ній суд залучив Красноперекопський районний відділ земельних ресурсів Державного комітету Автономної Республіки Крим по земельним ресурсам і єдиному кадастру як третю особу.

Постановою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2007 року, ОСОБА_1відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що при прийнятті оскарженого рішення Іллінська сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і прав та інтересів позивача не порушила.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 116, 121 ЗК України набуття громадянами права власності на землю здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі, не більше 2га. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Судами встановлено, що ОСОБА_1., будучи власником земельної ділянки, площею 0,5 га, наданої йому для ведення особистого селянського господарства, звернувся до Іллінської сільської ради з заявою про надання йому у власність земельної ділянки, площею 1 га, по вулиці Кірова в селі Іллінка Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, для ведення особистого селянського господарства.

Рішення судів про відмову в задоволенні позову мотивовані тим, що Іллінська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України й прав, інтересів чи свобод позивача не порушила, оскільки ОСОБА_1. вже реалізував своє право отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1., є прибережною захисною смугою і природоохоронною територією й надання її у власність чи користування суперечитиме природоохоронному законодавству. До того ж, ця земельна ділянка використовується мешканцями села для випасу худоби.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалені ними рішення підлягають залишенню в силі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушено норми процесуального права, а тому за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.