Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року

у справі № А27/227

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001712301/0 від 18.07.2006 р. про визначення податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 129 254,94 грн..

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року у даній справі позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2004 року між ТОВ "Рибальський кар'єр" (покупець) та контрагентом за договором ТОВ "Южнерудпром" (продавець), був укладений договір №КП 03/04 купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Відповідачем за результатами перевірки встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Южнерудпром" відображена в оборотно-сальдовій відомості станом на 31.03.2006 року.

25.10.2004 року стосовно ТОВ "Южнерудпром" була розпочата процедура ліквідації, а у жовтні 2005 року товариство було ліквідоване.

Відповідачем було збільшено валовий доход підприємства-позивача на 4271,8 гривень по кредитній заборгованості перед ТОВ "Южнерудпром".

Відповідач вважає, що пп. 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не містить вичерпного переліку доходів, які включаються до валового доходу. З точки зору податкового органу саме на цій підставі позивач мав включити зазначену суму до складу валового доходу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Южнерудпром" не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, оскільки ліквідація підприємства-кредитора не визначена законодавством як підстава для визнання заборгованості безнадійною.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку-покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Позивач не отримував протягом періоду, що перевірявся, офіційних документів, відповідно до яких повинен був збільшити свій валовий дохід на суму 4271,8 грн.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач зобов’язаний віднести суму заборгованості перед ТОВ "Южнерудпром" до складу валових доходів лише після закінчення строків позовної давності або після отримання офіційного повідомлення про ліквідацію підприємства, а відтак і підстав для донарахування немає.

Стосовно завищення позивачем, на думку податкового органу, валових витрат на 465761,05 гривень у зв’язку з непроведенням заліку зустрічних вимог з ВАТ "Южнерудпром" та погашення кредиторської заборгованості перед банкрутом ВАТ "Южнерудпром", то суди з посиланням на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" також дійшли обґрунтованих висновків щодо хибності тверджень відповідача у цій частині, оскільки, згідно приписів частини 2 ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України проведення взаємозаліку є правом, а не обов’язком позивача.

Правильними є також висновки судів щодо необґрунтованості висновків Лівобережної МДПІ про збитковість операції з погашення заборгованості, так як саме по собі перерахування коштів завжди має від’ємний результат для підприємства і податковим органом не визначено, відносно чого господарська операція була збитковою.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Позивач отримав прибуток в негрошовій формі, а саме отримані товари. Відповідно, зазначені суми правомірно віднесені до складу валових витрат, оскільки є компенсацією вартості таких товарів (робіт, послуг).

Стосовно завищення валових витрат на 231610,33 грн.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безнадійна заборгованість це заборгованість юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації.

Після визнання ВАТ "Южнерудпром" банкрутом сума заборгованості вказаного товариства є безнадійною в повному обсязі, в тому числі податок на додану вартість.

За таких обставин, та враховуючи положення пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вищезазначену суму.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006 року у справі № А27/227 залишити без змін.

Справу № А27/227 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 19.03.2009р.

З оригіналом згідно