Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року у справі №А14/212-06 за позовом Національного Банку України в особі управління Національного Банку України в Запорізькій області до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми, -

Національний Банк України в особі управління Національного Банку України в Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2007 року провадження у даній справі закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року ухвала суду першої інстанції скасована та справу №А14/212-06 направлено до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

В касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Національний банк України в особі управління Національного банку України в Запорізькій обл. звернувся з адміністративним позовом до господарського суду Дніпропетровської обл. про стягнення з ЗАТ КБ "ПриватБанк" 13 781 грн. 45 коп. штрафу за порушення валютного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.2 ст. 13 Декрету КМУ, не здійснив функції агента валютного контролю в частині запобігання проведенню через банк незаконної операції, а саме ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Запорізьке регіональне управління" 29.12.2005 р., виконуючи доручення фізичної особи - резидента на здійснення валютної операції з переказування іноземної валюти не з поточного рахунку цієї особи на користь іншої фізичної особи у сумі 10 000 євро, або в еквіваленті 11 916 доларів США (станом на 29.12.2005 р. (дата проведення операції) встановлений Національним банком України офіційний курс української гривні складав до 100 доларів США - 505,0000; до 100 євро - 601,7580), що перевищує дозволену Правилами № 486 для переказування в межах одного операційного дня (тобто, незаконної валютної операції) суму, не виконав покладені на уповноважені банки пунктом 2 статті 13 Декрету КМУ функції контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Визначення поняття "Справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владою керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті З КАСУ - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Виходячи з вищезазначеного критерію, можна виокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАСУ має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а мате спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 3 КАСУ позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Аналогічні положення містить і п.2 ст. 50 КАСУ.

Компетенція адміністративних судів, згідно п.4 ч.1 ст. 17 та ч.1 ст. 104 КАСУ, поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законами України.

Статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків, в тому числі шляхом здійснення нагляду за діяльністю банків та застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру.

Відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" однією із функцій Національного банку є здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Статтею 44 Закону України "Про Національний банк України", передбачено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Цією ж статтею визначені повноваження Національного банку в сфері валютного регулювання та контролю, а саме: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; здійснення контролю, в тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків в частині дотримання ними валютного законодавства; застосування мір відповідальності до банків за порушення правил валютного контролю та валютного регулювання.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Декрету Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (15-93) (далі Декрет КМУ) Національний банк є головним органом валютного контролю, що здійснює, зокрема, контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України;

Статтею 16 зазначеного Декрету КМУ визначено, що Національний банк та за його визначенням — підпорядковані йому установи застосовують санкції за порушення валютного законодавства.

За таких обставни суд апеляційної ін станції дійшов правильного висновку про те, що справа за позовом Національного банку України до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства повинна розглядатися в суді адміністративної юрисдикції, в порядку передбаченому КАСУ.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу скаргою закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.