К-3465/08 Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - 09.10.2008 Прийняття

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення невиплачених сум пенсії, за касаційною скаргою начальника УПФ України в місті Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційною адміністративного суду від 08 лютого 2008 року,-

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПФ України в місті Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнення невиплачених сум пенсії за період з 01.11.2006р. по 01.09.2007р. в сумі 6541,58грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення НОМЕР_1), з 01.08.2006р. визнаний інвалідом 2 групи - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідка МСЕК сер.МСЕ №0066599), перебуває на обліку як пенсіонер в УПФ України в місті Алчевську Луганської області. Отримує пенсію, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача нарахована йому пенсія не відповідає розмірам, які передбачені ст.ст.50, 54 вказаного Закону.

Просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача, який не здійснює йому перерахунку пенсії з 01.10.2006р., з 01.01.2007р., 01.04.2007р. та 01.10.2007р. коли змінювався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а саме - 366грн., 380грн., 410,06грн. та 415,11грн., відповідно. Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 17.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційною адміністративного суду від 08.02.2008р., позовні вимоги задоволено. Визнано бездіяльність УПФ України в місті Алчевську Луганської області неправомірною. Зобов'язано УПФ України в місті Алчевську Луганської області виконати перерахунок пенсії ОСОБА_1. у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Стягнуто з відповідача на користь позивача 6541,58грн., які йому не були нараховані та не виплачені за період з 01.10.2006р. по 01.09.2007р.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, начальник УПФ України в місті Алчевську Луганської області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені судами рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (посвідчення НОМЕР_1), з 01.08.2006р. є інвалідом 2 групи - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку як пенсіонер в УПФ України в місті Алчевську Луганської області. Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, що становить 19,91грн.

В лютому 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФ України у місті Алчевську Луганської області із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , однак отримав відмову в проведенні такого.

Суди попередніх інстанцій, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даної справи дійшли вірного висновку, що застосуванню підлягають приписи статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постанови Кабінету Міністрів України.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV (1058-15) ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 цього Закону.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19,91грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997р. №523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ. В пункті 2 постанови від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнали, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV (1058-15) не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Разом з тим, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій при неповно з'ясованих обставинах справи стягнули з УПФ України в місті Алчевську Луганської області суму в розмірі 6541,58грн.

Відповідно ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (2747-15) , підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про необхідність скасування ухвалених у справі рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставинами, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 159 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, під час нового розгляду судам необхідно дослідити і проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та з'ясувати чи були перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідача для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, з якого розрахунку на кожну особу ці кошти надходили. Вирішити питання про залучення до участі в справі Державне казначейство, оскільки покладення на Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області, яке є розпорядником коштів виділених Держказначейством, зобов'язання сплатити кошти за межами виділеного кошторису є наперед таким, що не може бути виконано.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.