Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Лиски Т.О.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - ДПІ) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) на відмову поставити в паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, звільнення від нього, знищення облікових карток та інформації,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась до ДПІ із заявою, у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила зберегти за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, зобов'язати ДПІ виключити з державного реєстру платників податків та інших обов'язкових платежів всю інформацію про неї та зробити в її паспорті відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила позов задовольнити.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2006 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ та ДПА прийняти відмову ОСОБА_1 від ідентифікаційного номера. Зобов'язано ДПІ виключити з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів відомості про ідентифікаційний номер позивача. Зобов'язано ДПІ знищити облікову картку ф.№1 ДР ОСОБА_1 та загальні відомості про неї. Зобов'язано ДПА виключити індивідуальний ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" зазначено, що у паспортах осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера - без посилання на те, який саме орган робить таку відмітку.

Відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року № 602/1226 (z1345-04) визначено процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо покладення обов'язку внесення вищевказаної відмітки на ДПІ, суд виходив з того, що відповідно до п. п. 4, 5 вищевказаного Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає вказану довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і у разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.