Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Остапенку Д.

за участю представників:

позивача: Лілової І.Є.

відповідача: не з’явився.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2005

у справі №6/340

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000192600/0/0 від 22.09.2004 та №0000182600/0 від 22.09.2004, якими позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 290574,34 грн. та штрафні санкції – 58114,87 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 222830 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.12.2004, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2005, позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні скарги відмовити.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна перевірка з питань правомірності декларування позивачем від’ємного значення ПДВ за липень 2004 року, за результатами якої складено акт № 29/26-20/00382094 від 20.09.2004.

Перевіркою встановлено, що витрати, понесені позивачем на придбання у постачальників металопродукції, яка реалізована на експорт в липні 2004 року склали 3080426,06 грн. Доходи, отримані позивачем від реалізації феросплавів та феронікеля у липні 2004 року на експорт склали 2786374,58 грн. Тобто операції з продажу металопродукції здійснені зі збитком, що протирічить меті господарської діяльності, а тому відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат не відносяться витрати на придбання феросплавів та феронікеля.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2004 №0000182600/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 348689,21 грн., у т.ч. 290574,34 грн. – основний платіж та 58114,87 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення №0000192600/0/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 222830,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовуються тим, що згідно статуту, предметом діяльності позивача є оптова торгівля непродовольчими товарами, у тому числі: металами і рудами, залізними виробами, відходами та брухтом, іншими проміжними продуктами, а також торгово-посередницька, торгово-виробнича діяльністю, оптова, роздрібна, комісійна торгівля, у тому числі металопродукцією. Товари були придбані позивачем для продажу і реалізовані, отже, використані для здійснення господарської діяльності підприємства. Згідно чинного законодавства господарська діяльність повинна бути направлена на отримання доходу, але не такою, що обов’язково, у будь-якому випадку, має приносити дохід. До того, позивачем за результатами даних операцій отримано дохід в сумі 221018,51 грн.

Податковий кредит за спірними операціями позивачем сформовано з дотриманням приписів статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", витрати підтверджуються відповідними податковими накладними. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено, що право на податковий кредит платника податку залежить від операції по реалізації у подальшому продукції. З огляду на це позивачу безпідставно зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 цього Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.

Із системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування цим податком. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, зокрема, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат не входять витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товару.

Внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання у позивача не виникла база оподаткування – прибуток. Тобто позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій і заявляв до відшкодування з державного бюджету суми податку на додану вартість, виходячи з того, що нарахований ним податок при придбанні товару є більшим за одержаний у ціні товару при продажу.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У цьому випадку судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету. Проте цю обставину суди не досліджували, хоча вона має правове значення.

Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов’язали податковий орган надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Крім того, наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами з операцій із відчуження товару, необхідних відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо не буде встановлено об’єктивних та поважних причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2005 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.