Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 02 серпня 2007 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 3370 про стягнення компенсації замість продовольчого пайка,

У лютому 2007 року ОСОБА_2. звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що проходить військову службу у військовій частині А 3370. З липня 2001 року не виплачується компенсація замість продовольчих пайків.

Просив поновити порушені права, зобов'язавши відповідача виплатити вказану компенсацію за період з 25 липня 2001 року по 30 грудня 2006 року в сумі 11003,26 грн.

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 02 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача, ставить питання про скасування судових рішень. Просила задовольнити позов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 3370.

Вважав, що має право на отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків за період з 25 липня 2001 року по 30 грудня 2006 року.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що з березня 2000 року законодавством призупинено виплату компенсації замість неотриманих продовольчих пайків.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року №316 (316-96-п) "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 (426-2002-п) "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного рішення про те, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача грошової компенсації замість неотриманих ним з 25 липня 2001 року по 30 грудня 2006 року продовольчих пайків.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 02 серпня 2007 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.