Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006 року

у справі №2А-168/06

за позовомОСОБА_1

до Криворізької міської ради

про скасування рішення та визнання протиправними дій,

У серпні 2005 рокуОСОБА_1(далі - ОСОБА_1., позивач) завернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2005 року Криворізька міська рада (далі - міськрада, відповідач) була зобов'язана розглянути його заяву від 15 березня 2004 року про приватизацію земельної ділянки для обслуговування гаражу АДРЕСА_1

Однак відповідачем не було виконано рішення апеляційного суду і позивач повторно звернувся 07 червня 2005 року до міськради з заявою про вирішення цього питання, зареєстрованою за №С-2767/8.2.

05 липня 2005 року поштою він отримав Рішення Криворізької міської ради №3348 від 22 червня 2005 року, яким було відмовлено у приватизації зазначеної земельної ділянки.

Позивач вищеназване рішення вважає таким, що прийнято з порушенням його прав та не відповідає діючому законодавству.

Так, ОСОБА_1. вважає, що при розгляді відповідачем його заяв від 15 березня 2004 року та від 07 червня 2005 року були порушені вимоги ст.ст. 7, 15, 16, 18, 19 та 20 Закону України "Про звернення громадян", а при прийнятті рішення 22 червня 2005 року міськрадою були невірно застосовані положення Земельного кодексу України (2768-14) відносно приватизації землі за набувальною давністю.

Позивач у позовній заяві просив:

- скасувати Рішення Криворізької міської ради №3348 від 22 червня 2005 року;

- зобов'язати міськраду розглянути його заяви від 15 березня 2004 року та 07 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки для обслуговування гаражу на підставі ст.ст. 40 та 119 Земельного кодексу України;

- визнати, що при розгляді вищеназваних заяв відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 7, 15, 16, 18, 19 та 20 Закону України "Про звернення громадян".

Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Криворізької міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 червня 2005 року про передачу у власність земельної ділянки.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині скасування спірного рішення міськради та зобов'язання розглянути його заяви від 15 березня 2004 рок та від 07 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки для обслуговування гаражу на підставі ст. ст. 40, 119 Земельного кодексу України, а також - визнання протиправними дій відповідача при розгляді заяви від 15 березня 2004 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006 року постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2006 року залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди неправильно застосували норми Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки його коментар зазначає відлік строку набувальної давності для виникнення права власності на землю або передачі її в користування з моменту фактичного початку користування земельною ділянкою.

Однак твердження позивача ґрунтуються на помилковому розумінні законодавства, оскільки останнім не враховано, що такий відлік строку набувальної давності можливий лише при виникненні права власності на землю або передачі її в користування у період дії Земельного кодексу України (2768-14) , яким визначено такі умови та на який посилається ОСОБА_1.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки право постійного користування земельною ділянкою на вул. Косіора, на якій знаходиться гараж позивача, припинено Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінату "Криворіжсталь" лише 23 квітня 2003 року за Рішенням Криворізької міської ради №840, яке не оскаржувалося, а тому відлік строку набувальної давності користування земельною ділянкою позивачем починається з часу прийняття зазначеного рішення відповідача.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність спірного рішення відповідача №3348 від 22 червня 2005 року.

Що стосується порушення відповідачем Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) при розгляді заяви позивача від 07 червня 2005 року, оскільки міськрадою при прийнятті рішення не було враховано вимог ОСОБА_1 про запрошення його на засідання, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність таких дій відповідача, однак вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування або перегляду спірного рішення і не потребують додаткової відповіді.

Відносно вимог позивача про порушення Криворізькою міською радою Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) при розгляді його заяви від 15 березня 2004 року, то ці вимоги правомірно судами попередніх інстанцій залишенні без розгляду, оскільки вже були предметом розгляд у Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу в іншій справі.

Висновки позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а їх судові рішення ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, а тому зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.