Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року та постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останнім, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у здійсненні перерахунків пенсій та визначенні їх у розмірах, встановлених законом, за зверненням ОСОБА_1; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, інваліду другої групи, починаючи з 23 квітня 2007 року, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у розмірі: з розрахунку мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року - 410,06 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати і прийняти нове рішення. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якщо суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, не виявила зазначених порушень закону.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, суди правомірно зазначили, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) , є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року та постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.