К-9675/07 Про визнання недійсною вимоги про сплату боргу - 07.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року у справі №11/6 за позовом приватної "Білдінг" компанії до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу, -

У січні 2006 року приватна "Білдінг" компанія звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 22 грудня 2005 року №Ю-347.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року, зміненою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року в частині застосування норм процесуального права, позов задоволено.

В касаційній скарзі УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу приватна "Білдінг" компанія просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці проведено перевірку правильності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України Приватної "Білдінг" компанії, за результатами якої складено акт від 16.11.2005 року.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2005 року по 31.10.2005 року приватній "Білдінг" компанії донараховано страхових внесків на суму 74450,45 грн., прострочена заборгованість страхувальника станом на 31.10.2005р. становить 43665,48грн.

На підставі зазначеного акту перевірки керівником УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці 22.12.2005 року винесено вимогу за № Ю-347 про сплату боргу в розмірі 63 518 грн. 06 коп., з яких 43 665 грн. 48 коп. - сума донарахованої недоїмки, 18 036 грн. 94 коп. - фінансові санкції, 691 грн. 62 коп. - нарахована пеня та 1124 грн. 02 коп. - поточна заборгованість за жовтень-листопад 2005 року.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону роботодавцями є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 6 ст. 20 Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Стаття 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування. Указ Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 (746/99) передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов'язані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

За таких обставин позивач був зобов'язаний у 2005р. на загальних підставах нараховувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться постанова господарського суду Чернівецької області у справі № 3/272 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду про залишення без змін вищезазначеного судового рішення першої інстанції, яким позов приватної "Білдінг" компанії про скасування рішень від 23.11.2005 р. № 242 та № 243 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, сформованих Управлінням Пенсійного фонду в Першотравневому районі м. Чернівці задоволено. Дані рішення були також прийняті УПФУ на підставі акту перевірки від 16.11.2005 року.

Однак, судами не було встановлено, чи оскаржувана вимога про сплату боргу стосується одного і того ж періоду, за який було застосовано фінансові санкції рішеннями відповідача від 23.11.2005 р. № 242 та № 243 чи іншого періоду, а саме з 31.10.2005 по 22.12.2005р.

Згідно вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки допущена судами попередніх інстанцій неповнота в дослідженні доказів у справі не може бути усунена судом касаційної інстанції, тому ця обставина відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 27 вересня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.