2а-1496/09/0570 Про визнання протиправним і скасування рішення щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків - 30.06.2009 Прийняття

розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у справі №2а-1496/09 за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення №855 від 18.09.2008 року,

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення №855 від 18.09.2008 року: визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в м.Харцизьку Донецької області про застосування до відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" Державного підприємства (далі ДП) "Шахтарськантрацит" фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 855 від 18.09.2008 року про нарахування штрафу у розмірі 8941, 99грн. та нені у розмірі 1850,15 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою визнати дійсним та винеси на законних підставах рішення №855 від 18.09.2008р.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а судове рішення першої інстанції постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, законним та обґрунтованим та таким, що скасуванню або зміні не підлягає.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи, які знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді і не оспорюються сторонами.

Державне підприємство "Шaxтapcькaнтpaцит", є юридичною особою, зареєстровано 30.04.2003 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 36).

Відокремлений підрозділ ".Інформаційно-обчислювальний центр" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" входить до структури Державного підприємства "Шахтарськантрацит" без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 37).

Відповідач УПФУ в м. Харцмзьку Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) з наступними змінами та доповненнями.

УПФУ в м. Харцизьку у відношенні Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" ДП "Шахтарськантрацит" 18 вересня 2008 року прийняте рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 855. яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% суми страхових внесків 8941.99 гри. та нарахована пеня у розмірі 1850,15 гри. за період з 20.03.2008р. по 22.08.2008р. (а.с. 7).

Підставою прийняття вказаного рішення відповідач зазначає п. 2 ч. 9 ст. 106 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

У платіжних дорученнях, якими позивач здійснював сплату страхових внесків, у реквізиті "Призначенні платежу" позивач вказував визначені ним періоди та певні відсотки (0,5-2%, 33,2-4%), та відповідно різні розрахункові рахунки, на які направлялися платежі. Відповідач сплачені суми страхових внесків зараховував без урахування їх призначення відповідно до платіжних доручень.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 18 вересня 2008 року № 855 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі Закон №1058) сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного часі рахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 ст. 20 Закону №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ті. 2 ч. 9 ст. 106 цього Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасн) сплат) (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно: 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0.1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу:

Згідно до ч. 5 ст. 106 Закону №1058 за рахунок сум. що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, нені та фінансових санкцій. Тобто, вказаною нормою визначений порядок зарахування поточних сум страхових внесків у певній черговості - платежі зараховуються у першу чергу в рахунок сплати недоїмки, а після цього погашається пеня та фінансові санкції.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2. 5.3 п. 5 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонд) України № 2-4 від 19.10.2002р.. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 212/6500 (z0212-02) . облік надходжень платежів до органів Пенсійного фонду України в особових рахунках платників проводиться на підставі документів, перелічених у п. 2.4 цього Порядку (z0212-02) . Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів, органи Пенсійного фонд) України проводять облік платежів згідно з кодами видів надходжень до Пенсійного фонду України. Суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок, розстрочених сум (при розірванні договору розстрочення) обліковуються за тими самим сумами, що й основні платежі, за якими здійснено таке нарахування. Дані про надходження платежів до відповідного органу Пенсійного фонду України повинні бути відображені в особових рахунках платників. При обробні розрахункових документів про сплату платежів до Пенсійного фонду України в автоматичному режимі з використанням електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що при зарахуванні платежів до органів Пенсійного фонду України вказані положення вимагають враховувати реквізит платіжного документу "Призначення платежу". У платіжних дорученнях, якими позивач здійснював сплату страхових внесків, у реквізиті "Призначенні платежу" позивач вказував визначені ним періоди і певні відсотки (0,5-2%, 33,2-4%) та відповідно різні розрахункові рахунки, на які направлялися платежі. Відповідач сплачені суми страхових внесків зараховував без урахування їх призначення відповідно до платіжних доручень в рахунок погашення недоїмки, фактично здійснюючи перерозподіл сплачених сум страхових внесків між картками особового рахунку платника, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Тобто відповідачем неправильно застосована правова норма до даних правовідносин, оскільки другим реченням частини 5 ст.106 Закону №1058 передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч.5 ст.106 Закону №1058 передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків. Зазначений Закон надає органу Пенсійного фонду право зарахувати в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплачені поточні суми страхових внесків. Разом з тим, в Законі № 1058 (1058-15) відсутня правова норма про надання органу Пенсійного фонду права у в такому випадку застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, оскільки повна сума страхових внесків була сплачена платником страхових внесків у строки, визначені Законом (1058-15) .

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач у відповідності до приписів ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірність прийнятого рішення №855 від 18.09.2008р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Ухвала в повному обсязі складена 3 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у справі №2а-1496/09 за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення №855 від 18.09.2008 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.