Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГамет" на постанову господарського суду Луганської області від 29 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року у справі №10/46н-ад (22-а-1670/07) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГамет" до Луганської митниці про визнання картки відмови нечинною, -

В лютому 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГамет" звернулося в суд з позовом до Луганської митниці, в якому просило: визнати неправомірною вимогу відповідача, а картку відмови №702000001/7/000056 від 16.02.2007р. нечинною; зобов’язати відповідача не застосовувати при прийнятті митної декларації норми Постанови Кабінету Міністрів України №1852 від 29.12.2006р. "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році" (1852-2006-п) і приймати митну декларацію до митного оформлення відповідно до ст. 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Постановою господарського суду Луганської області від 29 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-19425/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГамет" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Луганська митниця просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.02.2007р. Луганська митниця відмовила в прийнятті вантажної митної декларації, про що видала картку відмови № 702000001/7/000056.

Причиною відмови в митному оформленні зазначено: порушення вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (574-97-п) . ВМД надана для митного оформлення без повного комплекту документів, зокрема, відсутня експортна ліцензія або відповідний лист. Відповідачем зазначені вимоги щодо надання вищезазначених документів, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - надати вищезазначені документи.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що як підприємство з іноземною інвестицією, має право експортувати продукцію, яка сертифікована як продукція його власного виробництва, без експортної ліцензії, тобто вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. №1852 (1852-2006-п) на нього не розповсюджуються. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема на ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", якою передбачено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно законами України, а також на ст. 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування", згідно якої продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (574-97-п) , митний орган не приймає ВМД для оформлення:

якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;

в інших випадках, передбачених законодавством України. У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Згідно ч. 4 ст. 3 МК України Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та Законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ліцензування – це регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозвільний пакет документів, що видається на встановлений проміжок часу. Підставою для митного оформлення товарів, що підлягають ліцензуванню, є експортна (імпортна) ліцензія Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України відповідно до якої митний орган веде облік обсягів ввезеної (вивезеної) продукції.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, в тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. №1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році" (1852-2006-п) затверджено перелік продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів та їх сплавів, а також виробів з використанням цих металів, експорт яких підлягає ліцензуванню, згідно з додатком 9. В даному додатку міститься алюміній необроблений (код згідно УКТЗЕД 7601), тобто продукція, яка експортувалась позивачем.

Як вбачається з вищевказаного, Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. №1852 (1852-2006-п) видана в межах повноважень відповідно до законів України і обов'язкова для виконання.

Статтею 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування" дійсно передбачено, що підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

При вирішенні спірних правовідносин також необхідно враховувати вимоги Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) .

Згідно статті 2 цього Закону підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в чому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Поняття митного контролю визначено ст. 1 МК України як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. А митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. Як вбачається з вищезазначеного, оподаткування при здійсненні митного контролю є лише одним з елементів митного регулювання.

Тобто, правовідносини з митного оформлення товарів, експорт яких підлягає ліцензування, підпадає під поняття митного регулювання, а відтак в цих правовідносинах підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, і інші підприємства відповідно до вищевказаного Закону мають знаходитись в рівних умовах. А можливість вивезення товарів, експорт яких підлягає ліцензування, без експортної ліцензії, є наданням привілейованого становища підприємству з іноземною інвестицією.

Твердження позивача, що у Законі України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) йдеться про митне регулювання лише в сенсі оподаткування, а тому його застосування в даному спорі недоречне, не приймається до уваги, як таке, що нормативно не обґрунтоване. В нормах зазначеного Закону відсутні застереження щодо його розповсюдження лише стосовно оподаткування, тарифного чи нетарифного регулювання.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність задоволення позовних вимог, адже Луганська митниця діяла у відповідності до чинного законодавства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГамет" – відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 29 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.