Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2008 року у справі №2-а-361/07 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання провести нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги як учаснику бойових дій, -

У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради Луганської області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення недоотриманої щорічної грошової допомогу до 5 травня.. В обґрунтування позову позивач зазначав, що має статус учасника війни та у відповідності до ч.5 ст.. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 19.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2008р., позов задоволено частково.

Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради Луганської області зв касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач має статус учасника війни та відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України від 23.12.2004р. № 2291-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в редакції Закону "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної платі та мінімальної пенсії за віком.

При цьому, ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Як встановлено судом, позивач отримав від відповідача грошову допомогу до п'ятого травня у 2007 році в розмірі 280 грн. При цьому відповідач керувався положенням ст. 29, 33 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивачу сплачена грошова допомога до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , то суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради Луганської області відхилити, а постанову Стаханівського міського суду від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.