Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Степашка О.І., (головуючого),

Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Сергейчука О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2006 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2006 по справі № 2а-30/06 (22-4003)

за позовом Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області

до ОСОБА_1

про стягнення боргу, пені, штрафних санкцій

Державною податковою інспекцією у Гуляйпільському районі Запорізької області (далі - ДПІ) заявлено позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості з прибуткового податку з громадян, пені та штрафних санкцій, всього у розмірі 250,73 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2006, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2006 по справі № 2а-30/06 (22-4003) - у відкриття провадження у справі за адміністративним позовом відмовлено.

При цьому суд першої інстанції з посиланням на ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивував тим, що позов ДПІ не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачу необхідно звернутися до суду з позовною заявою в порядку Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачка не є суб'єктом владних повноважень і не може бути відповідачем по справі з підстав, визначених ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки громадяни України, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, лише в визначених цією статтею випадках.

Не погодившись із ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2006 та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2006 по справі № 2а-30/06 (22-4003), позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та зобов'язати суд відкрити провадження в адміністративній справі.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначено у ст. 15 Цивільно-процесуального кодексу України, а саме: суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п.5 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішуються у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами КАС України (2747-15) . При цьому підсудність таких справ визначається Цивільно процесуальним кодексом України (1618-15) .

Пунктом 7 Розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) , п. 9 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК встановлено, що після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються в порядку, встановленому КАС України (2747-15) . До справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, відносяться, як справи за скаргами на рішення, дії, бездіяльність органів виконавчої влади, так і справи про стягнення з громадян недоїмки по податках. Таке визначення адміністративно-правових справ було встановлено ще ЦПК 1963 (1501-06) року.

Згідно п.п.4 п.1 ст. 17 та п.п.5 п.4 ст. 50 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владою керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, а саме: а) спори осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

На спростування помилкової позиції судів, необхідно звернути увагу на те, що у всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Поняття "суб'єкта владних повноважень" визначено у ст. 3 КАС України - це органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованим повноважень.

Окрім того відповідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян ... про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Пунктом 11 ст. 11 зазначеного Закону передбачено, що органи податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Отже компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Тому під час реалізації норм вказаних законів Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі Запорізької області повною мірою підпадає під визначення суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, у порядку визначеному законом, а справа про стягнення з громадянина податкового боргу є адміністративно-правовою справою, яка повинна розглядатися в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином суд касаційної інстанції не може погодитись із зазначеним вище обґрунтуванням судами першої та апеляційної інстанції своїх рішень, і з огляду на зазначене, ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2006 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2006 по справі № 2а-30/06 (22-4003) необхідно скасувати як такі, що винесені за помилкового застосування норм процесуального та матеріального права. Справа підлягає направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2006 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2006 по справі № 2а-30/06 (22-4003) скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.