К-13641/07 Про стягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб - 03.03.2009 Прийняття

У листопаді 2006 року Державна податкова інспекція у Ічнянському районі звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Тростянець" про стягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 363 930,28 грн..

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року у даній справі у позові відмовлено з огляду на неправомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ч. 4 ст. 11, ст. 161, п. 1 ст. 138, п. 3 ст. 159, ч. 3 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності з довідкою ДПІ у Ічнянському районі про результати планової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб ВАТ "Племзавод "Тростянець" за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. від 29.05.2006р. № 14/17-208, під час проведення перевірки було встановлено, зокрема: залишок заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.04.2006р. в сумі 341 883,53 грн..

Згідно з актом звірки заборгованості по платежах від 27.11.2006р., станом на 01.11.2006р. за відповідачем існує заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 363 930,28 грн.

На думку позивача, норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (2181-14) (далі – Закон № 2181) щодо надіслання податкових вимог, права виникнення податкової застави, адміністративного арешту активів, продажу активів, які перебувають у податковій заставі тощо не поширюються на порядок погашення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, оскільки відповідна заборгованість не є податковим боргом в розумінні п. п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181, адже специфіка оподаткування податком на доходи фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з даного платежу, тобто узгодження суми податкового зобов’язання не відбувається і картки особових рахунків даного податку податковою інспекцією не ведуться.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (1251-12) , платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення являється Закон № 2181.

Судом першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд обґрунтовано зазначено, що Закон № 2181 не містить застережень або винятків для погашення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, отже податковий орган при зверненні з позовом до суду повинен був дотриматись процедури та вимог, встановлених цим нормативним актом.

Відповідач, як податковий агент, згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІV (надалі –Закон № 889), зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб з нарахованої (виплаченої) заробітної плати в порядку та у строки, встановлені Законом №889 (ст. ст. 8, 17 Закону № 889).

Суми, що заявлені до стягнення, були самостійно визначені платником податків, при цьому ним, згідно п.п. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 подавались до податкового органу відповідні податкові розрахунки за встановленою формою № 1ДФ, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003р. № 451 (z0960-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. за № 960/8281 (z0960-03) .

Враховуючи викладене, судами правильно зазначено, що законодавством передбачена можливість самостійного узгодження податкового зобов’язання з даного виду платежу шляхом подання відповідного податкового розрахунку форми № 1ДФ.

Таким чином, податковий орган, встановивши при перевірці, що платник податку самостійно узгодив суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, але не сплатив таку суму у строки, встановлені законом, повинен був в подальшому дотриматися процедури стягнення податкового боргу, а саме, враховуючи приписи п.п. 1.3 ст. 1, п. 5.1, 5.2 ст. 5, п.п. 6.2.1. п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181 направити відповідачу першу та другу податкові вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованих висновків, що дії позивача по стягненню з відповідача заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, вчинені з підстав, які не передбачені законами України, та у спосіб, який не відповідає приписам Закону № 2181 суперечать вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року та постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ічнянському районі залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року та постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2006 року по справі № 18/342 залишити без змін.

Справу № 18/342 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий	підпис	Голубєва Г.К.
Судді	підпис	Брайко А.І.
	підпис	Карась О.В.
	підпис	Рибченко А.О.
	підпис	Федоров М.О.