К-24870/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ - 01.10.2008 Прийняття

ТОВ "Гетьман Ко" заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 25.07.2003: №0000851504/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1200000 грн., №00000861504/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 502484 грн., №0000871504/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 148761 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Господарського суду м.Києва від 20.10.2005 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006, рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

ДПІ у Печерському районі м.Києва подана заява про приєднання до касаційної скарги відповідача та підтримання викладених вимог.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 - без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Гетьман Ко" з питань достовірності заявленого до відшкодування податку додану вартість за червень-липень 2002 року, за результатами якої складено акт від 23.07.2003 № 298/15-4/125/24926972.

Перевіркою встановлено, що між позивачем (покупець) та ПМП "Олімп" (постачальник) було укладено договір постачання від 27.06.2002 № 24/5, згідно якого ПМП "Олімп" зобов'язалось поставити та передати у власність ТОВ "Гетьман Ко" комплектуючі для мобільних телефонів у кількості 41667 шт. та на загальну суму 2400019,20 грн., а ТОВ "Гетьман Ко" - прийняти та оплатити вказаний товар.

ПМП "Олімп" було виписало на адресу ТОВ "Гетьман Ко" накладну № 5 від 27.06.2002 та податкову накладну № 5 від 27.06.2002, відповідно до яких ПМП "Олімп" відпущено, а ТОВ "Гетьман Ко" отримано комплектуючі для мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 400003,20 грн.

Оплата оприбуткованих товарів здійснена позивачем у повному обсязі на суму 2400019,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 400003,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.07.2002.

Згідно з договором комісії від 27.06.2002 № 3 на продаж продукції, укладеним між позивачем (комітент) та ЗАТ "Президент-готель "Київський", позивач здійснив 04.07.2002 експорт комплектуючих мобільних телефонів, про що було складено ВМД від 04.07.2002 №10000/2/239025, але зазначена ВМД оформлена неналежним чином для отримання експортного відшкодування податку на додану вартість (на оригіналі п'ятого основного аркушу ВМД відсутній відповідний запис митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу).

На підставі отриманої від ПМП "Олімп" податкової накладної №5 від 27.06.2002 позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2002 ПДВ у розмірі 400003,20 грн., а зазначену у видатковій накладній №5 від 27.06.2002 суму 2400019,20 грн. - до валових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 16.05.2003 у справі № 2-1696/2003 визнані недійсними всі первинні документи з реквізитами ПМП "Олімп", які підписані від імені ОСОБА_4 як директора ПМП "Олімп" з моменту їх складання; визнано непричетність ОСОБА_4 до діяльності ПМП "Олімп"; визнано недійсними установчі документи ПМП "Олімп" з моменту їх складання.

У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що позивачем суму податку на дану вартість та суму витрат, пов'язаних з придбанням товару у ПМП "Олімп", віднесено відповідно до складу податкового кредиту та до складу валових витрат без фактичного придбання товару, оскільки податкова накладна № 5 від 27.06.2002 та накладна № 5 від 27.06.2002 не можуть бути взяті до уваги через те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 у справі № 2-1696/2003 визнані недійсними з моменту складання..

На підставі акту перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000851504/0 від 25.07.2003, яким позивачу - згідно з п. "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сум 1200000,00 грн. (600000,00 грн. основного платежу та 600000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000861504/0 від 25.07.2003, яким позивачу згідно з пп. "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 502484,00 грн. (251242,00 грн. основного платежу та 251242,00 грн. штрафних санкцій);

- № 0000871504/0 від 25.07.2003, яким до позивача згідно з п. "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції у розмірі 148761,00 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що рішенням Святошинського районно суду м.Києва від 16.05.2003 у справі №2-1696/2003 (з урахуванням ухвал від 14.08.2003 та від 24.10.2003 про роз'яснення рішення) визнані недійсними всі первинні документи з реквізитами ПМП "Олімп", які підписані від імені ОСОБА_4 як директора ПМП "Олімп" з моменту їх складення, у тому числі ті, які виписувались на користь ТОВ "Гетьман Ко".

Оскільки первинні документи, видані ПМП "Олімп" позивачу за відповідними фінансово-господарськими операціями, визнані недійсними у судовому порядку, суд дійшов висновку, що вони не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту при оплаті товару за договором постачання №24/5 від 27.06.2002.

Рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2003 у справі № 7/426 за позовом ТОВ "Гетьман Ко" до ПМП "Олімп" про спонукання до передачі товару не взято судом як доказ здійснення господарської операції, оскільки цим рішенням прийнятим більш як через рік після оформлення позивачем господарської операції з ПМП "Олімп", встановлено, що ПМП "Олімп" свої зобов'язання з передачі позивачу товару за договором постачання від 27.06.2002 не виконало, та зобов'язано ПМП "Олімп" передати ТОВ "Гетьман Ко" комплектуючі до мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20 грн. З огляду на це оцінюються надані позивачем докази придбання та подальшої реалізації комплектуючих для мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на експорт у липні 2002, а також не взята до уваги вантажно митна декларація №10000/2/239025 від 04.07.2002, яка не містить обов'язкового реквізиту - вчиненого митним органом за зверненням платника податку напису про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку, що з аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) факт поставки товару та наявність документів у підтвердження такої поставки не є єдиною підставою для виникнення права на валові витрати. Факт здійснення позивачем витрат у розмірі 2400019,20 грн., у т.ч. ПДВ 4000003,20 грн., пов'язаних з придбанням товарів у ПМП "Олімп", підтверджується платіжним дорученням №1 від 11.07.2002, банківською випискою, рішенням Господарського суду м.Києва від 20.08.2003 у справі №7/426 та рішенням Печерського районного суду м.Києва від 29.12.2003 по справі №2-4925/03.

Підставою для формування податкового кредиту стала належним чином оформлена податкова накладна №5 від 27.06.2002, як того вимагає Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , складена за результатами господарської діяльності з придбання позивачем товарів у ПМП "Олімп", а тому рішення Святошинського районного суду, яким вона визнана недійсною, не береться до уваги.

Крім того, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПМП "Олімп" підтверджено висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.03.2006 №1383/1384/1385.

Судова колегія, не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Судами не з'ясовано питання чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, з огляду на те, що вантажно-митна декларація №10000/2/239025 від 04.07.2002 не містить необхідних реквізитів, а тому не може бути належним доказом вивезення товару за межі митної території України, а також рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2003 у справі № 7/426 за позовом ТОВ "Гетьман Ко" до ПМП "Олімп" про спонукання до передачі товару за договором постачання від 27.06.2002 - комплектуючих до мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20 грн., за наявності доводів позивача про реалізацію цих комплектуючих у кількості 41667 шт. на експорт у липні 2002.

При підтвердженні безтоварності операції, фактичного не вивезення товару за межі митної території України, визначення податкового кредиту було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку - позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.