2а-185/08/0538 Про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - 24.06.2009 Прийняття

ОСОБА_1. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих грошових виплат на оздоровлення за 2003-2008 роки в сумі 6879,90 грн., згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-185/08 позовна заява задоволена частково, в наслідок чого, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1. недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 6001,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати вимоги ст. 99 КАС України. Апелянт просив розглянути справу за відсутності їх представника.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

Позивач ОСОБА_1. належить (віднесений) до 1 категорії як особа, яка евакуйована із зони відчуження, що підтверджується посвідченням серіїНОМЕР_1 та є інвалідом ІІІ групи, до 04.05.21006р. був інвалідом ІІ групи(а.с.23).

Перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, у часникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме інвалідам ІІ групи- 5 мінімальних заробітних плат, ІІІ групи - 4 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2004 рік - в сумі 26,70 грн.;

за 2005 рік - в сумі 26,70 грн.;

за 2007 рік - в сумі 90 грн.;

за 2008 рік - в сумі 90 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач посилається на невірне застосування норм матеріального права, оскільки при виплаті зазначених сум він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що підлягає часмтковому задоволенню, а постанова суду зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 63 Закону передбачено, що ф інансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (796-12) , здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Тобто, нормами спеціального Закону (796-12) визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом (796-12) на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІ групи 26,70 грн., для інвалідів ІІІ групи - з 2005р. - в сумі 90 грн.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (468/96) стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Конституція (254к/96-ВР) - Основний Закон України (254к/96-ВР) і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26,70 грн. за 2004,2005 роки та у розмірі 90 грн. за 2007,2008 роки є неправомірними.

До того ж, колегія суддів вважає посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Проте згідно ч. 1 тієї ж статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, іншим законом - Цивільним Кодексом України (435-15) у п. 3 ч. 1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В розумінні ст. 48 Закону № 796-ХІІ допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з причини пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Наряду з викладеним, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції в резолютивні частині постанови зазначив:"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1суму допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008р. у розмірі 6001,60 грн". Однак колегія, вважає такий висновок суду помилковим, оскільки відповідно до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд І інстанції повинен був визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Керуючись ст. 2, ст. 71, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-185/08 - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-185/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1суму допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008р. у розмірі 6001,60 грн. - змінити.

Абзац 2 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-185/08 викласти наступним чином: "Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008р.у розмірі 6001,60 грн.".