Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Мироненка О. В.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів, Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсною приватизації земельної ділянки, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів, Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсною приватизації земельної ділянки.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2006 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України..

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції залишено без розгляду.

У касаційній скарзі на ухвалу суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 ставить питання про її скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 186 КАС України передбачено, що заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що заява про апеляційне оскарження ухвали від 23 листопада 2006 року була подана 27 листопада 2006 року, а апеляційна скарга - 30 січня 2007 року.

Відповідно до листа непрацездатності та виписки з історії хвороби ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні.

Однак, крім ОСОБА_3. позивач уповноважила також і ОСОБА_4. представляти її інтереси в суді.

Ні позивач, ні її представник ОСОБА_4. не подали ні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, ні доказів, що підтверджують поважність причин пропущення строку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів,-

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.