Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С., Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника відповідача Кузан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Кронекс-Україна" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 03.12.2008р. по справі № 2-а-6505/08/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Кронекс-Україна"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21317, 64 грн. та пені у розмірі 528, 86 коп.,

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ТОВ "Кронекс-Україна" адміністративно-господарську санкцію у розмірі 21317,64 грн. та пеню у розмірі 528,86 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-ІУ (2960-15) ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Окрім цього, зазначив, що статтею 20 Закону 2960-ІУ встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону 2960-ІУ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, за 1 робоче місце, відповідач до 15.04.2008 року повинен був самостійно сплатити санкції у розмірі 11717,50 грн. Розмір пені за порушення термінів сплати санкції склав 342,37 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2008 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Кронекс-Україна" (63402, Харківська область, м. Зміїв, вул. Фабрична, 11, код 30192967) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, к. 16) адміністративно-господарські санкції у розмірі 21317,64 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 528,86 грн. на р/р 31219230700003, УДК Дзержинського району м. Харкова, ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011.

Відповідач, не погодившись з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну каргу, в якій зазначає, що судом при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст.. ст.. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) . Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.208 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до вимог вказаного закону виконанню відповідними органами обов"язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для інвалідів.

На підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою КМ України N 70 від 31.01.2007р. (70-2007-п) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 136 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 5 осіб (а.с.4).

Як вбачається із вищезазначеного звіту по формі № 10- ПІ, у 2007 році на підприємстві були працевлаштовані 2 інваліди, які відпрацювали на підприємстві 12 повних місяців.

Із звітів відповідача, поданих до Зміївського районного Центру зайнятості за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Міністерством праці та соціальної політики України за погодженням Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року (z1534-05) , вбачається, що підприємство в 2007 році належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування (а.с. 12-17).

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов’язку щомісячної подачі підприємством вищезазначеної звітності за формою 3-ПН, передбачена лише подача такої звітності при наявності вакансій. Тобто, відповідачем подавалась така звітність в випадку конкретизації затребуваної кількості або спеціалізації працівників.

Відповідно до письмового повідомлення Зміївського районного центру зайнятості № 315 від 12.05.2008 року Зміївський районний центр зайнятості був належним чином сповіщений відповідачем з початку 2007 року про потребу в інвалідах, проте на заявлені вакансії вони не направлялись (а.с. 23).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо систематичного ненадання відповідачем звітів за формою 3-ПН до районного центру зайнятості про наявність вакансій, в томі числі, вакансій для інвалідів).

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідів, які самі безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" позивачем не були представлені і у справі відсутні. Оскільки відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, то і підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції відсутні.

Отже, позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Кронекс-Україна" про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 21317,64 грн. та пені у розмірі 528,86 грн. за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2008 року та прийняття нової про відмову у задоволенні позову, у зв"язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Кронекс-Україна" задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 03.12.2008р. по справі № 2-а-6505/08/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21317,564 грн. та пені у розмірі 528,86 грн

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 26.06.2009 р.