Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: Тополі В.Г.

відповідача: Гуріна О.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Ташань"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2006

у справі № 3/84

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Ташань"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Гадяцької МДПІ Полтавської області №0001042301/0 від 02.09.2004, №0001042301/1 від 08.11.2004, №0001042301/2 від 17.12.2004, якими визначені податкові зобов’язання у вигляді фінансової санкції по податку на додану вартість у сумі 70689,00 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2005 позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 08.11.2004 № 0001042301/1 та від 17.12.2004 №0001042301/2. В іншій частині позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.09.2004 №0001042301/0 провадження у справі припинено на підставі ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2006 рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2005 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірми "Ташань" за період з 01.04.2002 по 01.07.2004, про що складений акт перевірки від 30.08.2004 № 89-23/03772105.

Перевіркою повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за перевірений період встановлено, що згідно з пп.3.2.1, пп.3.2.4, пп.3.2.5, пп.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач, як сільськогосподарське підприємство користується пільгами зі сплати податку на додану вартість, а саме, здійснюючи реалізацію продукції власного виробництва (крім підакцизних), а також за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока, м'яса живою вагою, використовується спеціальний режим оподаткування, ПДВ до бюджету не сплачується.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників та використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Відповідно до даних особового рахунку платника податку на додану вартість (платіж 14010120) по ПОСП АФ "Ташань" відображено позитивне значення податкового зобов'язання за Декларацією №2 у сумі 83447 грн.

Підприємством за період з 01.05.2002 по 01.08.2004 допущено приріст податкового боргу сум ПДВ, спрямованих на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення на розвиток рослинництва в сумі 70689 грн.

Згідно з п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (271-99-п) , із змінами та доповненнями, суми податку на додану вартість, що визначені до сплати за спеціальною (окремою) декларацією перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування сум ПДВ до бюджету.

Відповідно до п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", кошти акумульовані на спецрахунках залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

На підставі Довідки районного відділу виконавчої служби Зінківського районного управління юстиції від 26.09.2005 №9174, податковим органом встановлено, що за період охоплений документальною перевіркою позивач мав відкриті спеціальні рахунки у банку. Відповідно до Довідки АППБ "Аваль" від 27.09.05р. № 245 рух коштів по відкритим спеціальним рахункам позивача в період з 01.04.2002 по 01.07.2004 не проводився.

У зв’язку з чим, при проведенні перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства, яке виявилося в неперерахуванні акумульованих коштів сільськогосподарського товаровиробника на окремі спеціальні рахунки, які особисто ним були відкриті і на момент перевірки арештовані не були.

Крім того, перевіркою встановлено, що кооперативом безпідставно включено до податкового зобов'язання загальної декларації вартість реалізованого за готівку металобрухту, основних засобів та запасних частин на загальну суму 5623,10 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2004 № 0001042301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 79123,65 грн., у тому числі: 5623,10 грн. - основний платіж та 73500,554 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем нарахування податкового зобов'язання в частині 8434,65 грн. не заперечується, та сплачено в добровільному порядку.

У зв'язку з частковою сплатою позивачем визначеної суми податкового зобов'язання, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2004 №0001042301/1, яким визначено до сплати суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 70689,00 грн.

В результаті адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2004 №0001042301/2, яким доведено нові граничні строки сплати зобов’язання.

Як встановлено у справі, позивач є сільськогосподарським підприємством, що здійснює реалізацію продукції власного виробництва (крім підакцизних, а також за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока, м'яса живою вагою), при цьому використовуючи спеціальний режим оподаткування та не сплачуючи ПДВ до бюджету.

Таке право позивача закріплене п.11.29 ст.11 ЗУ "Про податок на додану вартість", зокрема, ч.3 цієї норми визначає, що зазначені кошти (суми ПДВ, отримані сільськогосподарськими товаровиробниками в складі сум від реалізації продукції власного виробництва) залишаються в розпорядженні таких товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. І лише, у разі нецільового використання акумульованих коштів, останні стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 (271-99-п) був затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, пунктом 4 якого визначено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що до бюджету можуть бути вилучені кошти у вигляді залишку податкових зобов'язань (різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам), які не були перераховані платником податку з поточного рахунка на окремий рахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що така обставина як наявність залишку податкових зобов'язань з ПДВ при перевірці не досліджувалась, натомість податковим органом підтверджено спрямування позивачем сум ПДВ на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення на розвиток рослинництва в сумі 70689, 00 гр н. за період з 01.05.2002. по 01.08.2004. При цьому зазначена сума є лише складовою у визначенні вищезазначеного залишку (різниці) і не може вважатись різницею, що підлягає акумуляції на спец рахунку, у зв’язку з чим, висновки суду першої інстанції про неправомірне донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов’язання з податку на додану вартість, є правильними.

Крім того, згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, при цьому основний платіж позивачу не визначався.

Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є помилковими, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у вигляді лише штрафної санкції, зазначених ним в спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, зазначені судом апеляційної інстанції порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, щодо розгляду спору за правилами ГПК України (1798-12) після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, про наявність підстав для задоволення позову, у зв’язку з чим, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій – скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Ташань" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2006 скасувати.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2005 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.