Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Панченка О.І.

Чумаченко Т.А.

секретар судового засідання Мартинко Н.М.,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації м. Одеси, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Будівельних об'єктів" на постанову апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приморської районної адміністрації м. Одеси, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним розпорядження Приморської районної адміністрації м. Одеси від 03 лютого 2005 року № 285 "Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90-квартирного житлового будинку з підземними та наземними гаражами по вул. Белінського, 6-б" та виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 лютого 2005 року ТОВ "Будівельних об'єктів" свідоцтва про право власності.

Постановою Приморського районного суду від 15 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси 15 травня 2006 року скасовано.

Прийнято у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано нечинним пункт 3 розпорядження Приморської районної адміністрації м. Одеси від 03 лютого 2005 року № 285 "Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90-квартирного житлового будинку з підземними та наземними гаражами по вул. Белінського, 6-б", яким ТОВ "Будівельних об'єктів" оформлено свідоцтво на право власності на зазначений в п.1 даного розпорядження будинок в установленому порядку відповідно до діючого законодавства.

Визнано нечинним свідоцтво про право власності, видане 16 лютого 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ "Будівельних об'єктів" в цілому на житловий будинок, розташований по вул. Белінського, 6-б в м. Одесі, що складається з 90-квартирного жилого будинку з підземними та наземними гаражами загальною площею 9814,0 кв. м., загальною площею квартир 7206,6 кв. м., жилою площею 4105,8 кв. м., загальною площею надземних гаражів та підсобних приміщень 555,0 кв. м., відображеного у технічному паспорті від 15 жовтня 2001 року.

Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, ТОВ "Будівельних об'єктів" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а - справа адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком погодитись не можливо з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, яке дано у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При вирішенні справи суд першої та апеляційної інстанції не врахували того, що у даній справі має місце спір фізичних та юридичних осіб щодо права власності на нерухоме майно і що на такі правовідносини поширюється цивільна юрисдикція.

Участь у цій справі в якості відповідачів суб'єктів владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки Приморська районна адміністрація м. Одеси та виконавчий комітет Одеської міської ради не є власниками нерухомого майна.

Ця справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачами, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Пунктом першим частини першої статті 157 КАС України передбачено, що у разі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 230 КАС України підлягають скасуванню ухвалені судові рішення у справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 210, 220, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельних об'єктів" задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду від 15 травня 2006 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації м. Одеси, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності - скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що даний може бути вирішений загальними судами у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.