Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Зарічного району міста Суми, Управління Пенсійного Фонду України в Зарічному районі міста Суми про визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії, спонукання до проведення перерахунку та зобов'язання виплатити заборгованість, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 листопада 2004 року,

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Управління праці та соціального захисту населення Зарічного району міста Суми.

Вимоги обґрунтовував тим, що з 1954 року по 1979 рік він працював пілотом літака в Сумському об'єднаному авіазагоні Українського управління цивільної авіації. Наказом №157-л від 12 лютого 1979 року він звільнений з роботи в зв'язку з виходом на пенсію. В січні 1980 року йому було призначено пенсію 120 карбованців, далі на підставі рішень уряду України 07 грудня 1999 року розмір пенсії був перерахований і склав 388 гривень 62 копійки. 15 січня 2000 року пенсію було перераховано, розмір після перерахунку склав 577 гривень 60 копійок, зазначену пенсію позивач отримував в продовж шести місяців. В серпні 2001 року розмір пенсії було знижено до 400 гривень 66 копійок.

Вважає, що відповідачі в порушення вимог діючого законодавства, незаконно зменшили йому розмір пенсії та незаконно відмовляються проводити перерахунок розміру пенсії відповідно до вимог діючого законодавства.

Просив суд визнати дії відповідачів щодо зменшення розміру пенсії неправомірними, зобов'язати провести перерахунок, виплатити заборгованість та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2004 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 листопада 2004 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії, а розмір призначеної пенсії відповідає вимогам чинного законодавства.

Такий висновок суду є правильним та відповідає нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 1980 року позивачу було призначено пенсію 120 карбованців. 15 січня 2000 року пенсію було перераховано, розмір після перерахунку склав 577 гривень 60 копійок, зазначену пенсію позивач отримував в продовж шести місяців. Під час проведення перерахунку було допущено помилки, в зв'язку з чим невірно визначений розмір пенсії 577 гривень 60 копійок було перераховано в серпні 2001 року. Методологічні помилки, допущені у обчисленні пенсії позивача були виправлені та починаючи з 01 серпня 2001 року позивачу вірно відновлена виплати пенсії в розмірі 400 гривень 06 копійок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу починаючи з 01 серпня 2001 року відновлена виплати пенсії в розмірі 400 гривень 06 копійок і даний факт не можна розцінювати як зменшення розміру пенсії, оскільки мало місце виправлення помилок, допущених при перерахунку розміру пенсії. Перерахунок пенсії позивачу в 2000 - 2001 роках проводився не в зв'язку з прийняттям Урядом рішень про підвищення розміру пенсій, а тому у Пенсійного фонду не було підстав для збільшення пенсії позивача на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до пункту 7 "Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу авіації".

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 березня 2002 року № 374 "Про підвищення розмірів пенсії, визначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок "Чорнобильської катастрофи", а також пенсій призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались. Дія цієї постанови поширюється на пенсії призначені працівникам льотно-випробувального складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і передбачене збільшення пенсії з 01 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 1 відсоток. На підставі вказаної постанови позивачу був зроблений перерахунок пенсії і її розмір був збільшений до 448 гривень 07 копійок з 02 вересня 2003 року. Інших рішень Уряду, з часу внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і до прийняття вказаної постанови, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалось.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано висновками судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Таким чином, оскаржувані рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 листопада 2004 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.