Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О., Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Агро" на постанову Господарський суд Сумської областi від 09.02.2009р. по справі № АС 10/586-08/5021

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Агро"

про стягнення 43116,83 грн.,

20.10.2008року, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Агро" (далі - відповідач), в якому просив суд про стягнення 43 116,83 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 09.02.2009року позов було задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 175,95 грн. штрафних санкцій вартості нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, 8035,19 грн. – пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Сумської області від 9 лютого 2009 року скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення ч.3 ст. 18, ч.3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів " від 21.03.1991року №875-ХП (далі - Закон України № 875-ХП (875-12) ).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач протягом 2007 року - 21.03.2007 року, 18.07.2007 року, 29.12.2007 року інформував службу зайнятості про наявність робочих місць для інвалідів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із того, що хоча відповідач й вживав заходи для створення робочих місць для інвалідів, звіти за формою №3-ПН подавав до служби зайнятості не систематично, створив менш за норму робочих місць для інвалідів, тому не виконав передбачені чинним законодавством умови.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст. 19 Закону України №875-ХП встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 вищезазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року №70 (70-2007-п) " Про затвердження порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування" інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно до ст. 18-1 Закону України №875-ХП, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно ч. 10 ст. 19 Закону України №875-ХП керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичні особі, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Тому, колегія суддів, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вищенаведених положень Закону №875-ХП (875-12) , у зв"язку несистематичним поданням до органу працевлаштування звітів.

Між тим, колегія суддів, підтримує доводи апеляційної скарги, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, з наступних підстав.

Частина 1 статті 241 ГПК України, каже, що адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що виплачується суб"єктом господарювання у відповідний бюджет під час порушення їм встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністравтино-господарських санкцій передбачені у статті 250 ГПК України, яка каже, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб"єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше чим через один рік з дня порушення цим суб"єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи позивач просить стягнути адміністративно-господарську санкцію за порушення позивачем вимог Закону №875-ХП (875-12) вчинених у 2007 році, а позовна заява подана до суду – 20.10.2008 року.

Таким чином, позивач не дотримався строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 198 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Агро" задовольнити.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 09.02.2009р. по справі № АС 10/586-08/5021 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Агро" про стягнення 43 116,83грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.