Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:

Смоковича М.І.

суддів:

Горбатюка С.А.

Лиски Т. О.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку

письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в

Залізничному районі м. Сімферополя на рішення Залізничного районного суду м.

Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2004 року та ухвалу

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2004 року у справі

за позовомОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя

Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості по виплаті недоотриманої пенсії.

Позов мотивував тим, що з 01.04.1991 року йому, як особі льотного складу екіпажу повітряного судна цивільної авіації призначена пенсія. У відповідності зі ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про внесення змін в деякі закони України" від 17 листопада 1999 року, постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 року № 264 (264-2000-п) "Про порядок нарахування заробітку для призначення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації", Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугою років працівникам авіації та льотно-випробного складу" (418-92-п) , від 22 травня 1996 року № 550 (550-96-п) "Про внесення змін в Порядок призначення та виплаті пенсій за вислугою років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації" йому було призначено пенсію в розмірі 677,23 грн., та додатково 12% як непрацюючому пенсіонеру, а всього 58,49 коп. Після цього управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в порушення ст. 22, 57, 58 Конституції України та ст. 53, 54, 90, 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зменшило розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії до 434 грн. 58 коп., та з 1 квітня 2004 року стало виплачувати пенсію в розмірі 486 грн. 72 коп. В результаті вважає, що виникла недоплата пенсії, яку позивач просить стягнути на його користь.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2004 року позов задоволено. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1. заборгованість з виплати пенсії за період з 30.12.2003 року по 01.07.2004 року включно в сумі 2701,09 грн., та витрати з оплати державного мита. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 у відповідності з вимогами діючого законодавства, встановивши її в розмірі 1341,45 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2004 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2004 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішеннями судів попередніх інстанцій, управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером з числа працівників льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації. З 01.04.1991 року йому була призначена пенсія за вислугу років у відповідності з нормами раніше діючого законодавства. При цьому пенсія була розрахована із заробітної плати і склала 758,49 грн.

В грудні 2003 року позивач пред'явив документи для збільшення пенсії за коефіцієнтом заробітної плати в народному господарстві України за листопад 2003 року. Однак, відповідач з 01.01.2004 року зменшив розмір призначеної позивачеві пенсії і став виплачувати її в розмірі 486, 72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим безпідставно було зменшено розмір пенсії ОСОБА_1, встановленої до виплати.

Однак з таким висновком судів погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Стаття 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини третьої статті 53 цього Закону пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року частину 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було викладено у такій редакції: "Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються за середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (ч.1 ст. 64 та ст.ст. 65,66,69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 відсотків заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 відсотків заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати 2,5 величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.".

Зазначеним Законом передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у новій редакції) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт операторів, які виконували спеціальні роботи в польотах та які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту "в" пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" від 21 липня 1992 року №418 (418-92-п) (з наступними змінами), під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховується пенсія, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалась під час призначення (перерахунку) пенсії.

За таких обставин положення зазначеного підпункту застосовуються лише у разі, коли рішення про підвищення пенсії приймає Уряд України.

28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №374 (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувалися". Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і передбачає збільшення пенсій з 01 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12%.

Інших рішень Уряду України, після внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалось.

Оскільки звернення позивача про перерахунок пенсії не було пов'язане з прийняттям Урядом України рішень про підвищення пенсій, то законних підстав для її перерахування позивачу не було, а приведення розміру пенсії позивача у відповідність з чинним законодавством та виправлення допущених помилок при її перерахунку не можуть вважатися зменшенням пенсії і порушенням прав позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення

незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2004 року - скасувати.

В задоволенні позовуОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.